Християнська трансформація назви Святого Афону. Заборона входу жінкам – аватон.

Переслідування Ірода Агріппи I (44 р. н.е.)

У 44 році н.е. (точніше – навесні, під час юдейської Пасхи) цар Юдеї Ірод Агріппа I (10 р. до н.е. – 44 р. н.е.), онук Ірода Великого, розпочав перше системне державне переслідування християнської Церкви. Мета – здобути прихильність юдейських первосвящеників та фарисеїв.

Прямі свідчення з Нового Заповіту:

«Того часу цар Ірод накинув руку на деяких із Церкви, щоб їх кривдити. Він убив мечем Якова, брата Іоаннового. А бачивши, що це юдеям приємне, взявся й за Петра. (Було це в дні Опрісноків)» (Діяння 12:1–3).

• 12–14 квітня 44 р. – страта апостола Якова Зеведеєвого (перший мученик серед 12 апостолів).
• 15–21 квітня 44 р. – ув’язнення апостола Петра в Єрусалимській в’язниці (чудесне визволення ангелом – Діяння 12:6–17).
• Після цього апостоли змушені були розійтися з Єрусалима (пор. Діяння 8:1).

Саме в цей критичний момент, коли Церква перебувала під прямою загрозою знищення, апостоли зібралися в Сіонській горниці та провели жеребкування для визначення країн проповіді. Пресвята Богородиця, яка жила при апостолах, також взяла участь.

Апостольське жеребкування 44 року: Жереб Богородиці

Після чудесного визволення апостола Петра з в’язниці та страти Якова Зеведеєвого (Діяння 12) апостоли зрозуміли: залишатися в Єрусалимі всім разом більше неможливо. За переказами Церкви (апокрифічні Діяння апостолів, Пролог XII ст., свт. Димитрій Ростовський, афонські та грузинські сказання) вони зібралися в Сіонській горниці разом із Пресвятою Богородицею і вирішили офіційно розподілити країни світу для проповіді.

Хто був присутній

• 11 апостолів (замість Якова Зеведеєвого вже обрали Матфія, Діяння 1:26)
• Пресвята Богородиця (взяла участь у жеребкуванні нарівні з апостолами)
• Деякі учні та пресвітери (в т.ч. Яків, брат Господній, перший єпископ Єрусалима)

Як саме кидали жереб

За найпоширенішим і найдавнішим переказом (зберігся в грецьких, слов’янських і грузинських джерелах):

На стіл поклали 12 (або 13) невеликих дерев’яних чи кістяних табличок (грец. κλῆροι, звідси «жереб»). На кожній табличці було написано назву країни чи великого регіону світу, відомого на той час. Апостоли по черзі (або всі разом) підносили руки до неба, молилися, після чого кидали таблички в посудину або на хустку. Кожному витягали одну табличку — це і був його «жереб».

Особливий випадок Пресвятої Богородиці

Коли витягли табличку з написом «Іверія» і поклали перед Богородицею, Вона прийняла її з радістю. Але тієї ж ночі (або через кілька днів) Ангел Господній явився Їй і сказав:

«Не залишай Єрусалима назавжди і не йди поки що в Іверію, бо світло Євангелія має спочатку просвітити цю землю через інших Моїх учнів. Жереб же, що випав Тобі, зміниться на інший, і Ти отримаєш Уділ, який Я Сам оберу для Тебе» (Пролог, 28 серпня; афонське сказання XIV ст.).

Саме тому Іверію згодом просвітили Андрій Первозванний і Симон Кананіт, а остаточний «Жереб Богородиці» став Афон у 44 році під час подорожі на Кіпр.

Коли саме це відбулося

• Точно після визволення Петра (Діяння 12:17) — тобто в травні 44 р.
• До відплиття Богородиці з Яффи на Кіпр (літо 44 р.)
• До смерті Ірода Агріппи (серпень 44 р., Діяння 12:23)

Тому жеребкування 44 року — це ключова подія, яка пояснює, чому Афон зветься «Жеребом і Уділом Пречистої Богородиці» і чому жодна жінка не може ступити на Святу Гору: це єдиний на всій землі «приватний сад» Самої Діви Марії.

Пізніше в Іверії проповідували:

• Апостол Андрій Первозванний
• Апостол Симон Кананіт
• Апостол Матфій

Жеребкування апостолів, що відбулося в Єрусалимі одразу після Пасхи 44 року н.е. (після страти Якова та ув’язнення Петра):

– Апостол Петро — Рим та західні країни
– Апостол Андрій Первозванний — Скіфія, а згодом Іверія (Грузія)
– Апостол Яків Зеведеєв — Юдея (страчений Іродом Агріппою у 44 р.)
– Апостол Іван Богослов — Мала Азія (Ефес)
– Апостол Пилип — Мала Азія та Скіфія
– Апостол Варфоломій — Індія та Вірменія
– Апостол Фома — Індія та Парфія
– Апостол Матвій — Ефіопія та південні країни
– Апостол Симон Зилот (Кананіт) — Іверія, Абхазія та Причорномор’я
– Апостол Фаддей — Сирія та Месопотамія
– Апостол Яків Алфеїв — Єгипет
– Пресвята Богородиця — спочатку випала Іверія, але Ангел сповістив: «Жереб твій в іншому місці» → остаточно Афон (44 р. н.е.)

Саме тому Афон називається «Жереб і Уділ Пречистої Богородиці».

Подорож на Кіпр та божественне перенаправлення до Афону (літо 44 р.)

Рятуючись від переслідувань Ірода Агріппи, Пресвята Богородиця вирішила відвідати Лазаря Четвероденного – воскреслого Христом (Ів. 11:1–44), який втік на Кіпр і став єпископом міста Кітіон (сучасна Ларнака).

• Відправлення: з порту Яффа (Іоппія).
• Супутники: кілька учнів (у деяких версіях – без апостола Івана Богослова, який залишився в Єрусалимі).
• Шлях: Егейське море, повз Кіпр.

Коли корабель минув півострів Халкідіки та наблизився до гори Афон (тоді язичницьке святилище з храмом Аполлона на місці майбутнього Івірону), здійнялася надприродна буря. Вітер і хвилі, керовані Божою волею, примусили корабель пристати до бухти Клемента (Κλημέντος ὅρμος) – точно там, де нині стоїть Іверський монастир.

Чудеса при прибутті (літо 44 р.)

З афонського сказання XIV ст. (рукопис Протату):

«Коли корабель наблизився до Афонської гори, буря раптово вщухла. Пресвята Діва Марія зійшла на берег, і відразу всі ідоли в язичницьких капищах попадали й розбилися. Демони з криками втекали, волаючи: “О горе нам! Марія, Мати Христа Бога, виганяє нас із цього місця!”»

• Місцеві жителі (елліни-язичники) зібралися.
• Богородиця проповідувала Євангеліє.
• Багато хто хрестився на місці.
• Джерело біля бухти стало цілющим (нині – святе джерело Пресвятої Богородиці в Івіроні).

Богородиця підняла руки до неба і промовила:

«Господи Ісусе Христе, Сину Мій і Боже! Благослови це місце і всіх, хто приходитиме сюди в ім’я Твоє з вірою, смиренням і страхом Божим. Нехай перебуває тут Твоя благодать до кінця віків!»

Ангел Господній зійшов і проголосив:

«Віднині ця Свята Гора називатиметься Жеребом і Уділом Пречистої Богородиці! Тут житимуть раби Мої в чистоті, молитві та пості, і Я буду їхньою Покровителькою та Заступницею перед Престолом Сина Мого!»

Встановлення аватону (заборона жінкам)

Саме під час цього прибуття Богородиця заповіла аватон – вічну заборону жінкам ступати на Афон:

«Це місце буде Моїм Садом, і жодна жінка не ступить сюди, щоб не порушити чистоту, присвячену Мені Єдиної» (золоті були патріархів XVI–XIX ст.).

За переказом, Богородиця провела на Афоні три дні. Вона обійшла частину гори, благословила місця майбутніх монастирів і залишила декілька особистих речей, які згодом зберігалися в Протаті.

На третій день вітер стих, і корабель зміг продовжити шлях на Кіпр. Коли судно відпливало, Богородиця ще раз обернулася до гори й сказала:«Це місце буде Моїм Садом, і жодна жінка не ступить сюди, щоб не порушити чистоту, присвячену Мені Єдиної» (золоті були патріархів XVI–XIX ст.).

«Мир цьому місцю і тим, хто житиме тут в страху Божому!»

Після цього корабель благополучно дістався Кіпру, де Вона зустрілася з Лазарем.

Ці події 44 року є канонічною підставою, чому Афон називається «Жереб і Уділ Пресвятої Богородиці», чому тут 20 головних монастирів присвячені Їй і чому досі зберігається сувора заборона жінкам.

Це єдиний такий уділ на землі – на честь Діви Марії.

Офіційне визнання Жеребу Богородиці

• 943 р. – імператор Роман I Лакапін у хрисовулі: «Свята Гора Афонська є Жеребом Пресвятої Богородиці».
• 1045 р. – імператор Костянтин IX Мономах підтверджує аватон.
• XVI–XIX ст. – золоті були Константинопольських патріархів (Ієремії II, Діонісія IV тощо).
• 1926 р. – Конституція Греції: Афон – автономна монастирська держава під покровительством Богородиці.

Хронологія подій 44 року н.е., пов’язаних із Жеребом Богородиці та Афоном

-12–14 квітня 44 р. (юдейська Пасха)
Ірод Агріппа I страчує апостола Якова Зеведеєвого мечем — перший апостол-мученик (Діяння 12:1–2).

15–21 квітня 44 р. (дні Опрісноків)
Ірод ув’язнює апостола Петра в Єрусалимській в’язниці. Вночі ангел чудесно визволяє Петра (Діяння 12:3–17).

Кінець квітня – початок травня 44 р.
Апостоли з Пресвятою Богородицею збираються в Сіонській горниці й проводять жеребкування країн для проповіді. Богородиці випадає Іверія, але Ангел сповіщає: «Жереб твій в іншому місці».

Травень 44 р.
Богородиця, рятуючись від переслідувань Ірода Агріппи, вирішує відвідати Лазаря Четвероденного на Кіпрі (він єпископ Кітіона). Вирушає з порту Яффа (Іоппія) на кораблі разом із кількома учнями.

Червень – липень 44 р.(точна дата невідома)
Корабель проходить повз півострів Афон. Налитає сильна буря. Судно божественною волею прибиває до бухти Клемента (нинішнє місце Іверського монастиря).
Богородиця сходить на берег → ідоли падають, демони втікають → проповідь місцевим язичникам → масове хрещення → благословення гори словами «Це Мій Жереб!» → Ангел проголошує Афон Уділом Пречистої.

Серпень 44 р.
Ірод Агріппа I раптово вмирає в Кесарії від страшної хвороби — Божа кара (Діяння 12:20–23).

Таким чином, усе ключове — страта Якова, жеребкування, подорож і прибуття Богородиці на Афон — відбулося протягом кількох місяців одного 44 року н.е. Саме тому Афон і називається «Жереб і Уділ Пресвятої Богородиці».�

Вклад Констянтина Великого:

З поширенням християнства в IV ст. н.е., за часів імператора Констянтина Великого (Святого Рівноапостольного Костянтина, 306–337 рр.), Афон став осередком раннього чернецтва. Констянтин Великий, проголосивши Миланський едикт (313 р.), що легалізував християнство, сприяв швидкій християнізації регіону. Близько 321 р. язичницькі храми (Артеміди, Посейдона, Зевса) почали занепадати, а на їхньому місці з’явилися перші християнські святині. Афонські перекази приписують йому заснування кількох храмів і малих монастирів, заміщаючи античні святилища.

Детальний вклад Констянтина Великого:

• Швидка християнізація (близько 321 р.): За свідченням ченця Герасима Смірніотакіса, перехід від язичництва до християнства був стрімким саме за Констянтина. Храми богів руйнувалися або переосвячувалися.
• Монастир Ватопед: Легенда каже, що Констянтин збудував невелику церкву в IV ст. (близько 321 р.) на місці майбутнього монастиря. Її зруйнував Юліан Відступник, але відновив Феодосій Великий.
• Монастир Констамоніт: Предання приписує заснування самому Констянтину або його сину Константу. Назва “Κωνσταμονίτου” — “монастир Костянтина”.
• Монастир Івірон: Храм Іоанна Предтечі нібито збудований Констянтином на місці святилища Посейдона.
• Монастир Філофей (Philotheou): За афонською легендою, Констянтин Великий планував збудувати тут резиденцію Вселенського Патріарха Константинополя. Однак Богородиця явилася єпископу (або самому імператору) і заявила: “Я обрала цю Гору для Себе” — тому замість патріаршої резиденції виник монастир. Ця традиція підкреслює божественний захист Афону як “Саду Богородиці”.
• Протат у Карієсі: Констянтин збудував три церкви на честь Богородиці, одна з них — у центрі півострова (нині храм Протату в столиці Афону Карієсі).
• Інші легенди: Коли імператор планував місто чи резиденцію біля Афону, Богородиця зупинила плани, оголосивши Гору Своєю. Це закріпило аватон (заборону жінкам).
  

  Хоча організовані монастирі документуються з IX–X ст. (ченці-відлюдники — з IV ст.), ці легенди підкреслюють роль Констянтина як “хрестителі Афону”. У 883 р. імператор Василій I видав “Хрисовул” (золотий булл), що заснував перші монастирі на Афоні, перетворивши його на “Святу Гору”. Великий Афанасій Афонський (963 р.) заснував Велику Лавру, закріпивши назву Свята Гора Афон. Заборона жінкам (аватон) походить від античних традицій, де Афон вважався святинею Артеміди.

Заборона жінок на Святій Горі Афон – Аватон.

Свята Гора Афон, відома як автономна монастирська республіка в Греції, є одним з найсвятіших місць православ’я. Тисячолітня традиція заборони жінок на Афоні, або аватон, робить її унікальною. Ця заборона не лише релігійна, а й юридична, закріплена грецьким законодавством. Вона символізує відданість монахів духовному подвижництву в “саду Богоматері”. У цій статті ми детально розглянемо історичний фон заборони жінок на Святій Горі Афон, легенди, офіційні укази та сучасні аспекти.

Історичний фон

Корені в ранньому християнстві (IV–VI століття)

Традиція монастирського життя на Афоні сягає IV століття, коли перші відлюдники оселилися на півострові. Заборона на присутність жінок пов’язана з аскетичними ідеалами Сходу, де монастирі вважалися простором для суто чоловічого духовного очищення. Перші згадки про аватон з’являються в візантійських джерелах.

У VI столітті імператор Юстиніан I (527–565 рр.) видав указ, який регулював монастирське життя на Афоні, включаючи обмеження для жінок. Це було частиною ширшої політики захисту монастирів від світських впливів. Легенди того часу пов’язують Афон з Богоматір’ю Марією, яка нібито благословила цю землю як свій “вічний сад”.

Легенда про Галлу Плакидію та імператора Аркадія: Повний історичний і традиційний опис (V століття)

Одна з найдавніших і найдетальніших легенд про походження аватону (заборони жінок на Святій Горі Афон) пов’язана з Галлою Плакидією (лат. Aelia Galla Placidia, бл. 388–450 рр.), дочкою римського імператора Феодосія I Великого (правил 379–395 рр.) від його другого шлюбу з Галлою. Плакидія була зведеною сестрою імператорів Аркадія (імператор Сходу 395–408 рр.) та Гонорія (імператор Заходу 395–423 рр.). Вона відома як регентша Західної Римської імперії (423–437 рр.) за сина Валентиніана III, фундаторка церков у Равенні та впливова фігура пізньої античності.

За афонською традицією (записаною в хроніках Ватопеду, “Патеріку Афонському” та рукописах), події датуються близько 421–427 рр. н.е. (після смерті Феодосія I та Аркадія).

Детальний хід подій згідно легенди:

• Передумови: Феодосій I фінансував відновлення монастиря Ватопед як подяку за порятунок сина Аркадія від корабельної аварії біля Афону (Аркадій вхопився за кущ — звідси назва “Ватопед”: “βάτος” — кущ, “παίς” — дитина).

• Мета візиту: Плакидія навмисно прямувала на Афон з багатими дарами (золото, срібло, тканини, начиння, реліквії) з Константинополя/Равенни, щоб завершити справу батька, помолитися за Феодосія I та Аркадія і передати пожертви. Це була паломницька місія імператриці зі свитою.

• Прибуття та інцидент: Корабель пристав біля Ватопеду. Монахи зустріли її поза стінами. Плакидія захотіла увійти до католікону (головного собору Благовіщенню). Коли вона підійшла до лівих (бічних) дверей католікону, відчинила їх і спробувала увійти, пролунав голос з ікони Богоматері:

  “Зупинися, жінко! Не руш далі! Тут царює інша Цариця — Я, Матір Божа!”

  Плакидія в жаху відступила, впала на коліна і молилася, не ступивши всередину.

• Наслідки на Афоні: Ліві двері католікону були замуровані, а на тому місці (в нартексі, в просторі “месоніктікон” — для нічних богослужінь) намалювали чудотворну ікону-фреску Богоматері “Антифонітрія” (Відповідаюча). Це фреска (датована традицією раннім періодом, але фізично XIV ст. або пізніше), одна з семи головних чудотворних ікон Богоматері у Ватопеді. Назва походить від “відповіді” Богоматері (грец. ἀντιφωνεῖν — відповідати). Ікона шанується як захисниця аватону; перед нею моляться про збереження заборони. Немає окремої каплиці Святого Димитрія — це помилка в деяких вторинних джерелах; двері просто замурували, а ікона розміщена на стіні нартексу між центральним нефом і екзонартексом.

• Повернення та указ: Плакидія розповіла про чудо племіннику Феодосію II (імператор 408–450 рр.). Традиція приписує перший указ про аватон Аркадію (символічно) або Феодосію II: Афон — “вотчина Богоматері”. Це основа для пізніших хрисовулів.

Примітки та варіанти:

• Деякі джерела плутають з Пульхерією (сестрою Феодосія II), яка в 437 р. чула голос від іншої ікони і фундувала Есфігмен та Ксенофонт.
• Легенда анахронічна (Ватопед офіційно X ст.), але відображає ранні традиції. Замуровані двері та фреска — ключовий елемент, підтверджений офіційними описами Ватопеду.

Офіційні укази Візантії (X–XI століття)

Заборона набула юридичного статусу в X столітті:

• 972 рік: Імператор Іоанн I Цимісхій видав хрисовул (золотий буллю), який проголошував Афон “місцем, недоступним для жінок”. Це було відповіддю на скарги монахів про світські вторгнення.
• 1046 рік: Імператор Костянтин IX Мономах підтвердив заборону, заборонивши жінкам наближатися до узбережжя на 500 метрів. Покарання за порушення – штраф або вигнання.
• 1060 рік: Імператор Олексій I Комнін розширив правила, заборонивши також самок і пострижених жінок (монахинь). Ці укази зберігалися в афонських архівах і були підтверджені османськими султанами після падіння Візантії (1453 р.).

У османський період (XIV–XX століття) султани, як Мехмед II, видавали фирмани, що поважали аватон, вважаючи Афон “християнським заповідником”.

Сучасний статус і порушення (XX–XXI століття)

У 1926 році Афон отримав статус автономії в Греції, а заборона жінок на Афоні була закріплена конституцією. У 1953 році, після скандалу з гречанкою Марією Поїменіду, яка переодяглася чоловіком і проникла на Гору, парламент ухвалив закон № 1113/1953: порушення карається штрафом до 500 євро та депортацією.

Історичні порушення включають:

• 1930-ті роки: Міс Європа Алікі Діплараку переодяглася для візиту.
• 2008 рік: Група британських феміністок на катері намагалася висадитися, але була затримана.
• Археологічні знахідки: У 2019 році на Афоні виявили жіночі кістки, ймовірно, від часів піратських набігів (XVII ст.), коли монахи ховали жінок від загарбників.

Сьогодні аватон діє суворо: жінки можуть бачити Гору з човнів, але не висаджуватися. Винятки – медичні (рідкісні евакуації) або наукові (з дозволу монахів).

Висновок

Заборона жінок на Святій Горі Афон – це не дискримінація, а акт пошани до Богоматері та монастирської чистоти. Вона зберігає духовну унікальність Афону як центру православ’я. Для паломниць, зацікавлених в історії чому жінкам заборонено на Афон, цей огляд стане повним путівником.