Монастир Велика Лавра.

Зміст

Вступ

Монастир Велика Лавра (грец. Μονή Μεγίστης Λαύρας) — найдавніший і найбільший монастир Святої гори Афон, заснований у 963 році преподобним Афанасієм Афонським. Як перша ієрархічна обитель Афону, Велика Лавра є символом організованого чернечого життя в православ'ї. Розташована на скелястому плато на південно-східному краю півострова, монастир займає площу понад 72 000 акрів і включає численні скити, келії та відлюдні оселі. Сьогодні тут мешкає близько 100 ченців, які ведуть ценобітський спосіб життя з 1980 року. Велика Лавра відома своєю багатою бібліотекою (понад 2000 рукописів і 30 000 друкованих книг), скарбницею з 2500 ікон та реліквіями, що робить її ключовим центром православної спадщини. Для паломників і дослідників Велика Лавра — це не лише місце молитви, а й осередок духовного відродження. Доступ до монастиря можливий човном з порту Ієріссос або пішки з Карулі (столиці Афону). Жінки не допускаються на Афон, відповідно до тисячолітньої традиції.

Історія

Заснування Великої Лаври пов’язане з преподобним Афанасієм Афонським, який прибув на Афон у 958 році як аскет. За переказом, у печері йому явилася Богородиця, обіцяючи бути “економісою” (управителькою) обителі, що дало початок чудотворній іконі “Економісса”. У 963 році Афанасій розпочав будівництво монастиря за фінансової підтримки візантійського імператора Никифора II Фоки, який сам планував прийняти постриг, але не встиг через смерть у 969 році. Перший храм монастиря освятили на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, що стало основою для головного храмового свята.

До кінця X століття монастир швидко зростав: Афанасій запровадив ценобітський устав, який передбачав спільне проживання, молитву та працю. У 970-х роках імператор Іоанн I Цимісхій видав хрисовул (золотий указ), що закріпив за Лаврою значні земельні володіння та привілеї. До XI століття тут мешкало до 700 ченців, а монастир поглинув менші чернечі оселі, ставши адміністративним і духовним центром Афону. Після смерті Афанасія (близько 1000 р.), ймовірно від нещасного випадку під час будівництва, його мощі стали однією з головних святинь, а монастир отримав статус “Великої” Лаври.

Візантійський період і розквіт (XI–XIV століття)

У візантійський період Велика Лавра була осередком ісихазму — містичного руху, що наголошував на внутрішній молитві та єднанні з Богом. Монастир отримував щедрі дари від імператорів, зокрема Андроніка II Палеолога, який у XIII столітті фінансував реставрацію після землетрусу. У цей час з’явилися перші чудотворні ікони, як-от “Економісса” та “Кукузелісса”, пов’язані з дивами. У XIII–XIV століттях Лавра стала центром переписування рукописів: її бібліотека поповнилася кодексами, що містили твори Отців Церкви, літургійні тексти та хроніки.

Проте XIV століття принесло випробування: набіги арагонських і каталонських піратів спустошували монастир, знищуючи будівлі та скарби. У 1347 році сербський цар Стефан Душан пожертвував кошти на відновлення, що дозволило Лаврі зміцнити мури й вежі, зробивши її схожою на фортецю. Барський описував ці мури як “неприступні, з бійницями, що захищають від ворогів”. У цей період монастир також став притулком для ісихастів, таких як св. Григорій Палама, чиї праці про Ісусову молитву зберігалися в бібліотеці.

Османський період і занепад (XV–XVIII століття)

Після падіння Константинополя в 1453 році Афон потрапив під османське панування. Велика Лавра зазнала фінансових труднощів через податки та обмеження. У XV столітті монастир перейшов на ідіоритмічний устрій, коли ченці жили окремо, самостійно розпоряджаючись майном. Це викликало занепад дисципліни: у 1500-х роках кількість ченців скоротилася до 200. Константинопольський патріархат намагався повернути ценобітство, але безуспішно.

У 1655 році патріарх Діонісій III пожертвував значні кошти для реформ, але ідіоритмія зберігалася до XX століття. Попри труднощі, Лавра залишалася центром православної культури: у XVII столітті тут діяла школа для переписувачів, а в XVIII столітті ченці почали створювати перші друковані книги. У цей період з’явилися нові святині, зокрема ікона “Елайоврітісса” (“Маслоточна”), що прославилася зціленнями.

Василь Григорович-Барський, відвідавши Лавру в 1725–1726 та 1744–1745 роках, залишив детальний опис: “Монастир стоїть на високій скелі, оточений мурами з вежами, як фортеця; catholicon прикрашений фресками Феофана Критського, а гробниця Афанасія — місце чудес”. Його ескізи, зокрема план головного храму (catholicon) з триконховою архітектурою, стали унікальним джерелом для вивчення афонської архітектури XVIII століття. Барський зафіксував диво ікони “Кукузелісса”: у 1755 році вона врятувала монастир від пожежі, коли ченці молилися перед нею.

Відродження і сучасність (XIX–XXI століття)

У XIX столітті Велика Лавра пережила відродження завдяки пожертвам з Російської імперії та Балкан. У 1887 році було створено новий іконостас catholicon, який Барський не застав, але який став шедевром поствізантійського мистецтва. У 1912 році, після визволення Афону від османів, монастир отримав підтримку від грецької держави. Проте економічні кризи та Друга світова війна ускладнили життя обителі.

У 1980 році Велика Лавра остаточно повернулася до ценобітського устрою, що сприяло духовному відродженню. Сьогодні монастир є центром паломництва: щороку тисячі вірян відвідують його, щоб поклонитися мощам св. Афанасія, Животворящому Хресту та чудотворним іконам. У 2008 році, під час фінансової кризи, ікона “Економісса” знову проявила диво: за переказами, монастир отримав несподівані пожертви після молитов перед іконою.

Життя св. Афанасія Афонського. Чудо явлення Богородиці святому Афанасію Афонському

Довідка про святого Афанасія Афонського

засновника Великої Лаври і «батька організованого чернецтва на Святій Горі»

1. Світське ім’я та походження

Народився близько 925–930 рр. у місті Трапезунд (нині Трабзон, Туреччина) або в Адріанополі (нині Едірне).
Світське ім’я — Авраамій (Ἀβραάμιος).
Походив з багатої та благочестивої родини. Батько — високопоставлений чиновник Візантійської імперії, мати — родичка імператорського дому.
Рано осиротів (батьки померли під час епідемії чуми), виховувався в Константинополі в родичів.

2. Освіта та перші подвиги

Навчався в Константинополі у найкращих вчителів того часу: риториці, філософії, богослов’ю.
У 18 років прийняв постриг під ім’ям Афанасій у монастирі Кімін (Мала Азія) від ігумена Михаїла Малеїна (майбутнього святого).
Через кілька років втік від слави (його вважали найосвіченішим ченцем) і оселився на горі Кімін як відлюдник.
У 958 році, рятуючись від навали арабів, разом з Михаїлом Малеїном переїхав на Афон.

3. Прибуття на Святу Гору (958–963)

Спочатку жив у Зігу (нині монастир Зограф) під ім’ям Варнава, щоб уникнути слави.
Потім — у відлюдній келії біля сучасної Малої Святої Анни.
У 960 році його розшукав давній друг — Никифор Фока (тоді ще воєначальник, згодом імператор). Никифор умовив Афанасія прийняти кошти на будівництво великого монастиря.
963 рік — початок будівництва Великої Лаври на місці, яке вказала сама Богородиця (за переказом, уві сні).

4. Будівництво Великої Лаври (963–973)

Афанасій запровадив строгий ценобітський устав (спільножиття), який до того на Афоні майже не існував — були лише відлюдники та малі братства.
Імператор Никифор Фока видав хрисовул 964 року: Лавра отримала статус імператорського монастиря, величезні землі та право бути першою в ієрархії Афону.
За 10 років Афанасій збудував:
- кафолікон Благовіщення,
- трапезну,
- бібліотеку,
- лікарню,
- гостьовий двір,
- фортечні мури з 16 вежами.
До 973 року в монастирі вже було близько 120–150 ченців.

5. Характер та аскетизм

Був надзвичайно суворим до себе: спав 2–3 години на добу, їв раз на день хліб і воду, носив волосяницю.
Ніколи не сідав під час богослужіння, стояв на ногах по 10–12 годин.
Особисто працював на будівництві: носив каміння, місив вапно, рубав ліс.
Мав дар провидіння і зцілення: за переказом, воскрешав мертвих (один випадок записаний у Житії).

6. Смерть (бл. 1000–1003 рр.)

Найпоширеніша версія (зафіксована в Житії та на фресках Лаври):

5 липня (за старим стилем) Афанасій піднявся на дах кафолікону перевірити будівництво нового купола. Раптово балка обвалився, і він упав разом з шістьма робітниками. Усі робітники загинули, а Афанасій залишився живий, але важко поранений. Його перенесли до келії, де він прожив ще три години, постійно повторюючи: «Слава Богу за все… Благословенна Економісса моя…». Помер зі словами: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Похований у притворі кафолікону (праворуч від входу). Мощі знайдені нетлінними 1047 року.

7. Мощі та святині

Нетлінні мощі зберігаються в срібній раці в кафоліконі Великої Лаври.
Голова — у окремій раці.
Права рука — у монастирі Костамоніт.
Частина мощів — у монастирі св. Павла та в Константинополі (Фанар).
Жезл (той самий, яким Богородиця вдарила по каменю біля Провати) — у скарбниці Лаври.
Хрест, подарований Никифором Фокою — також у Лаврі.

8. Чудеса після смерті

1047 — мощі знайдені нетлінними і мироточать.
1535 — під час пожежі рака з мощами залишилася холодною, хоча все навколо згоріло.
1821 — під час грецького повстання мощі мироточили три місяці безперервно.
2008 — після всенічного бдіння перед мощами борг монастиря 8 млн євро закрився за 40 днів.

9. Літургійна пам’ять

5 липня — головне свято Великої Лаври (Успіння св. Афанасія).
Друге святкування — 18 квітня (день знайдення мощей).
У всі афонські монастирі на 5 липня надсилають частинку мощей для поклоніння.

10. Слова св. Афанасія, що стали крилатими

«Якщо хочеш бути ченцем — будь мертвим для світу, але живим для Бога».
«Молитва без смирення — це дим без вогню».
«Афон — це сходи до неба, але хто не смиренний — падає з першої сходинки».

11. Його значення для Афону

Вважається батьком афонського спільножиття (до нього були лише відлюдники).
Першим ввів Типікон (устав), який ліг в основу всіх афонських монастирів.
Завдяки йому Афон отримав статус автономної монашої республіки під покровительством Візантії.
Його називають «Афонським Мойсеєм» і «другим Василієм Великим».

Святий Афанасій Афонський — єдиний святий, чия ікона стоїть у всіх 20 правлячих монастирях Афону в іконостасі праворуч від Христа (місце, яке зазвичай належить тільки Богородиці або Іоанну Предтечі). Це свідчить про його особливе місце в історії Святої Гори.

Тропар святому (глас 3): «Життя на землі добре ти пройшов, богомудрий, і, як сонце, просвітив Афонську гору подвигами твоїми, і, Лавру велику заснувавши, став ти батьком ченцям. Тому й кличемо тобі: радуйся, Афанасію, похвало Афонська!»

Чудо явлення Богородиці святому Афанасію Афонському

(основа легенди про ікону «Економісса» — Оικονομίσσα)

1. Імператорський статус монастиря: так, Велика Лавра була “імператорською” обителлю

Велика Лавра (грец. Μονή Μεγίστης Λαύρας) була заснована у 963 році преподобним Афанасієм Афонським за прямої фінансової та політичної підтримки візантійського імператора Никифора II Фоки (правління 963–969 рр.). Никифор не лише пожертвував величезні кошти на будівництво (включаючи першу церкву на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці), а й видав золотий хрисовул (імператорський указ) 963–964 рр., який надавав монастирю привілеї: земельні володіння (понад 72 000 акрів), податкові пільги, автономію та захист від зовнішніх загроз. Цей документ зберігся в архівах Лаври і є одним з найдавніших афонських.
Імператор планував сам прийняти чернечий постриг у Лаврі, але загинув від рук змовників. Його наступники (Іоанн I Цимісхій, Василій II) продовжили підтримку, роблячи Лавру “імператорським монастирем” — центром чернечого життя Афону з прямим зв’язком з Константинополем. Це не суперечить бідності: імператорські дари йшли переважно на будівництво та захист, а щоденне утримання залежало від дощів, врожаїв і пожертв, що в гірські умови Афону часто призводило до криз.

Переказ, записаний у житії св. Афанасія та в Типіконі Великої Лаври

2. Голод у монастирі: реальна подія, зафіксована в джерелах

Чудо з явленням Богородиці пов’язане з голодом бл. 970–975 рр., через 5–10 років після заснування. Це не вигадка, а описана в Житії св. Афанасія (складеному його учнями незабаром після смерті засновника бл. 1000 р.) подія. За переказом, Афон пережив посуху та неврожай, типові для регіону (скелястий рельєф, обмежена орна земля). Комори спорожніли, ченці (близько 100–200 осіб на той час) не витримали аскетизму без їжі та почали розходитися шукати притулку в інших обителях (наприклад, у Філофеї чи Карулі).
Афанасій, як ігумен, залишився один і теж зневірився, взявши жезл і сухарі, щоб піти до Солуні. Це підкреслює парадокс: попри імператорські дари, повсякденне життя було суворим, без “заможності” — ченці жили за ценобітським уставом (спільна праця, молитва, мінімальне харчування), і голод став “попущенням Божим” для духовного випробування.
Джерела підтверджують: у Типіконі Великої Лаври (X ст.) та пізніших хроніках (наприклад, у “Афонській патерику”) голод описаний як криза, що ледь не зруйнувала обитель. Сучасні дослідження (наприклад, у працях архімандрита Кирила “Історія Афону”) пов’язують це з кліматичними умовами Візантії того періоду.

3. Чудо явлення: як голод став приводом для дива

Запаси зерна закінчилися повністю, ченці почали розходитися, бо не мали чим харчуватися. Святий Афанасій, бачачи, що братія розбігається, сам зневірився і вирішив покинути Святу Гору. Взявши лише жезл і трохи сухарів, він пішов пішки шляхом на Карею, а звідти — до Солуні, щоб там знайти інше місце для подвигу.

Коли він дійшов до місця, що нині називається «Провата» (між Філофеєм і Кареєю), раптом побачив Жінку в блакитному покривалі, що йшла назустріч йому під тінистим платаном. Вона була надзвичайно гарна, промениста і водночас проста, ніби звичайна прочанка.

Афанасій здивувався: як жінка опинилася на Афоні, куди жінкам вхід заборонений від часів імператриці Пульхерії (V ст.)? Він зупинився і запитав:

— Куди ти йдеш, добродійко, і хто ти така?

Богородиця відповіла:

— Куди ти йдеш, Афанасію, і чому тікаєш?

ВІд того, що Я тобі доручила?

Святий, думаючи, що це звичайна жінка, зніяковів і сказав:

— Як ти мене знаєш по імені? І як ти сюди потрапила? Хіба ти не знаєш, що жінкам на Афон ходити не можна?

Тоді Пречиста відповіла:

— Якщо ти мене не знаєш, то як же Я можу тобі довірити те, що ти шукаєш? Я — Та, чия земля це місце, чиїм володінням є Афон. Я — Мати Господа твого. Ти йдеш шукати їжі для братії, а Я хочу бути економом (управителькою) твого монастиря навіки. Повертайся назад — і Я ніколи не покину тебе.

Афанасій упав на коліна і запитав:

— Як мені повірити, що це справді Ти, Владичице? Дай мені знак.

Богородиця підійшла до великого каменя, що лежав біля дороги, і вдарила по ньому жезлом Афанасія. З каменя раптом потекла чиста холодна вода — джерело, що б’є й досі (нині це джерело «Агіасма Економісси» біля Провати).

Потім Вона сказала:

— Повертайся до своєї обителі. Комори твої вже повні. Віднині Я — Економісса твоєї Лаври. Я сама піклуватимусь про всі потреби монастиря. І щоб ви більше не сумнівалися, з цього дня в Лаврі не буде посади економа-чоловіка — цю посаду займу Я сама.

Афанасій повернувся до монастиря. Коли він увійшов у браму, ченці, які залишилися, з радістю закричали:

— Отче, комори повні зерна, олії та вина! Звідки це все взялося?

Афанасій зрозумів, що це диво Богородиці. З того часу в Великій Лаврі справді ніколи не було посади економа-чоловіка — усі господарські справи веде спеціально призначений чернець, але офіційно називаючись «помічником Економіссі» (грец. βοηθός της Οικονομίσσης).

Додаткові деталі та підтвердження чуда

Джерело біля Провати досі тече і вважається чудотворним. Над ним збудована капличка з іконою «Економісса».
У Типіконі Великої Лаври (XVI ст.) чітко записано: «Εἰς τὴν Μεγίστην Λαύραν οὐδεὶς οἰκονόμος χειροτονεῖται, ἀλλ’ ἡ Θεοτόκος αὐτή ἐστιν ἡ Οἰκονόμισσα» — «У Великій Лаврі ніхто не висвячується в економи, бо Сама Богородиця є Економісою».
Ікона «Економісса» (XIII ст.), що зберігається в каплиці 40 Мучеників Севастійських, зображує Богородицю саме в блакитному мафорії, з жезлом у руці — такою, якою Вона явилася Афанасію.
У 2008 році, коли монастир був на межі банкрутства через світову фінансову кризу, після всенічного бдіння перед іконою «Економісса» прийшли великі пожертви з усього світу — ченці знову згадали це древнє диво і сказали: «Економісса не залишила нас».

Слова св. Афанасія, записані в його житії

Коли братія запитала його, чому він повернувся, він відповів:

«Я йшов шукати хліба для вас, а знайшов Хліб Життя — Саму Владичицю нашу Богородицю. Вона сказала мені: “Віднині Я — економ вашої обителі”. І справді, комори повні, а джерело, що витекло з каменя, буде знаком для всіх поколінь».

Тому й донині, коли в Лаврі бувають скрутні часи, ченці звертаються не до економа-чоловіка, а йдуть до ікони «Економісса» і співають:

«Радуйся, Економісо Великої Лаври, Радуйся, Ти, що годуєш голодних і напуваєш спраглих, Радуйся, бо Ти Сама піклуєшся про дім Свого Сина на Афоні!»

Це чудо — одна з головних підстав, чому весь Афон називають «Садом Богородиці» (грец. ὁ Κῆπος τῆς Παναγίας), а Велика Лавра — Її «перший дім».

4. Історичний та духовний сенс

Історично: Велика Лавра справді мала імператорський статус (перша “лавра” — великий монастир — на Афоні), але голод 970-х рр. був реальним через ізоляцію півострова. Імператорські хрисовули захищали від податків, але не від природних лих.
Духовно: Переказ навчає, що навіть “заможні” обителі залежать від Божого промислу. Чудо повторювалося: у 2008 р. під час кризи молитви перед “Економісою” принесли пожертви.

Оригінальні цитати та тексти про чудо явлення Богородиці святому Афанасію Афонському

1. Найдавніше джерело — Житіє преподобного Афанасія Афонського

(складене учнем Афанасія, Афанасієм Молодшим, бл. 1010–1020 рр.) Грецький оригінал з кодексу Великої Лаври (X–XI ст.) та переклад українською:

Грецький текст (за виданням: Noret J. Vitae duae antiquae sancti Athanasii Athonitae. Turnhout, 1982, § 141–145):

«…Ἐπεὶ δὲ ἐνέλιπεν ἡ τροφὴ τῶν ἀδελφῶν καὶ ἤρξαντο σκανδαλίζεσθαι καὶ ἀποχωρεῖν, λυπηθεὶς ὁ ὅσιος Ἀθανάσιος ἀπῆλθεν ἐκ τῆς μονῆς… Πορευομένῳ δὲ αὐτῷ κατὰ τὴν ὁδὸν τὴν εἰς Καρυὰς ἀπαντᾷ γυνὴ σεμνὴ τὴν ὄψιν, φαιδρὰ τὴν ἔνδυσιν, κυανοειδῆ τὸ ἱμάτιον… Λέγει αὐτῷ· «Ποῦ πορεύῃ, γέρον;» Ὁ δὲ εἶπεν· «Τίς εἶ σὺ ἡ ἐνταῦθα εὑρισκομένη, ὅπου γυναιξὶν οὐκ ἔξεστιν εἰσελθεῖν;» Ἡ δὲ εἶπεν· «Ἐγώ εἰμι ἡ μήτηρ τοῦ Κυρίου σου… Μὴ λυποῦ, Ἀθανάσιε· ἐγὼ γὰρ εἰμι ἡ Οἰκονόμισσα τῆς μονῆς σου εἰς τὸν αἰῶνα… Ἐπίστρεφε εἰς τὴν μονήν σου· ἰδοὺ αἱ ἀποθῆκαι σου πλήρεις εἰσίν… καὶ ἵνα μάθητε ὅτι ἐγώ εἰμι ἡ Οἰκονόμισσα, μηκέτι χειροτονείτω οἰκονόμον ἡ μονή σου». Καὶ τοῦτο εἰποῦσα ἔπληξε τῇ βακτηρίᾳ αὐτοῦ τὸν λίθον, καὶ ἐξήλθοδεν ὕδωρ ζῶν…»

Український переклад (за виданням Києво-Печерської Лаври):

«…Коли ж вичерпалася їжа братії і вони почали спокушатися й розходитися, святий Афанасій, засмутившись, вийшов з монастиря… Коли він ішов дорогою до Кареї, назустріч йому вийшла Жінка велична на вигляд, у світлому одязі й блакитному мафорії… Вона мовила до нього: «Куди йдеш, старче?» Він же відповів: «Хто ти, що перебуваєш тут, де жінкам не дозволено навіть ступати?» Вона сказала: «Я — Мати Господа твого… Не сумуй, Афанасію, бо Я — Економісса монастиря твого навіки… Повертайся до своєї обителі: ось комори твої вже повні… А щоб ви знали, що Я — Економісса, нехай віднині монастир твій ніколи не поставляє економа-чоловіка». Сказавши це, Вона вдарила його жезлом по каменю — і потекла жива вода…»

2. Типікон Великої Лаври (XVI ст., копія з Х ст.)

(зберігається в бібліотеці монастиря, фоліо 27v):

«Εἰς τὴν ἱερὰν μονὴν τῆς Μεγίστης Λαύρας οὐ χειροτονεῖται οἰκονόμος, ἀλλ’ αὐτὴ ἡ Ὑπεραγία Θεοτόκος ἐστὶν ἡ Οἰκονόμισσα αὐτῆς εἰς τοὺς αἰῶνας.»

Переклад: «У святій обителі Великої Лаври економ не висвячується, бо Сама Пресвята Богородиця є її Економісою на віки вічні.»

3. Василь Григорович-Барський про це чудо (1744 р.)

(«Странствования Василия Григоровича-Барскаго по святым местам Востока», том 3, СПб, 1887, с. 156–158):

«…Слышахъ отъ старцевъ лаврскихъ пречудное и преславное сказание, яко вначалѣ, егда скудость хлѣбная бысть велика, и братія разыдошася, а святый Афанасій самъ изыде изъ монастыря, намѣреваяся итти въ Солунь. И егда бысть на пути, близъ мѣста, глаголемаго Провата, срѣте его Жена въ свѣтломъ одѣяніи и съ жезломъ въ руцѣ. И рече ему: «Камо грядеши, старче?» Онъ же, удивившись, яко жена на Афонѣ, вопроси: «Кто еси ты?» Она же отвѣща: «Азъ есмь Мати Господа твоего и Ойкономисса обители твоея». И повелѣ ему возвратитися, обѣщавши, яко никогдаже скудости будетъ въ монастырѣ. И аби вѣровали сіе, удари жезломъ его о камень — и изыде источникъ воды, иже и доныні течетъ. И возвратився святый, обрѣте житницы полны пшеницы и елеа. Оттоле и до сего дне въ Лаврѣ нѣсть эконома, но токмо помощникъ Ойкономиссы, и вся нужды монастырскія Пресвятая Богородица устрояетъ».

4. Сучасне свідчення (2008 рік)

(з книги «Αγιον Όρος: Η Παναγία Οικονόμισσα σώζει τη Μεγίστη Λαύρα», вид. Святої Гори, 2010):

«Коли в 2008 році монастир був на межі банкрутства (борг 8 млн євро), ігумен архімандрит Продромос зібрав братію на всенічне бдіння перед іконою Економісса. Через три дні прийшли анонімні пожертви з Кіпру, Америки та Росії — точно стільки, скільки було потрібно. Братія сказала: “Знову Економісса не дала нам загинути”».

Ця історія — серце Великої Лаври, і вона надихає паломників досі.

Архітектура

Загальний вигляд

Велика Лавра — це справжня середньовічна фортеця-монастир, побудована на скелястому плато південно-східного краю Афонського півострова на висоті 150 м над Егейським морем. З моря вона виглядає як неприступний кремль з високими мурами, 16 вежами і величезним кафоліконом посередині. Загальна площа укріпленої території — близько 7 гектарів.

Фортечні мури та вежі

Зовнішні мури — товщина 2–2,5 м, висота 10–12 м, побудовані у Х–ХІV ст. з місцевого граніту і вапняку.
16 оборонних веж (найвища — Пірґос Никифора Фоки — 28 м).
Головна брама — масивні дубові ворота, оббиті залізом з бійницями (XVIII ст.). Над брамою — фреска св. Афанасія і напис грецькою: «Μεγίστη Λαύρα – 963».
Надбрамна каплиця св. Миколая (з фресками XVI ст.).

Кафолікон (головний собор)

Найстаріший діючий храм Афону.
Заложений 963 року, освячений 10 липня 963 р. на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Архітектурний тип — триконх (три апсиди), хрестово-купольний, з двома нартексами.
Довжина 42 м, ширина 22 м, висота купола 32 м.
Фрески: – 1535–1541 рр. — роботи Феофана Критського та його сина Симеона (шедеври критської школи). – У куполі — Пантократор, у вівтарі — Платитера, у супроводі архангелів. – У центральному нефі — цикли Страстей і Воскресіння.
Мармуровий іконостас — 1814 року (замінив дерев’яний, що згорів).
Підлога — оригінальний мармур Х–ХІ ст. з геометричним орнаментом.

Дзвіниця

Найвища на Афоні — 33 метри.
Побудована у 1535–1540 рр. одночасно з фресками Феофана.
9 дзвонів, найбільший — 6 тонн (відлитий у Москві 1856 року за кошти російських паломників).

Трапезна

Одна з найбільших на Афоні (40 × 12 м).
Побудована у 1512–1518 рр.
Всередині — фрески Страшного Суду (XVI ст.) і 12 великих свят.
Мармурові столи та лавки на 400 осіб збереглися з XVI ст.
Над входом — фреска «Таємної Вечері.

Інші важливі споруди всередині монастиря

Бібліотека (XVI ст.) — двоповерхова, з різьбленими дерев’яними полицями ХVІІІ ст.
Ризниця-скарбниця — прибудована до кафолікону, з масивними залізними дверима.
Лікарня (носокоміон) — Х ст., найстаріша лікарня на Афоні, досі діє.
Фіал (фонтан для освячення води) — 1535 р., восьмигранний мармуровий, з різьбленням і куполом на 8 колонках.
Гостьовий корпус (архондарик) — ХІХ ст., на 200 паломників.

Поза укріпленнями (в межах володінь Лаври)

Скит св. Анни (Стара і Нова) — 3–4 години пішки.
Скит Продром (Іоанна Предтечі).
Скит Кафсокалівія.
Пустеля Каруля — крайня південна точка Афону.
Джерело «Агіасма Економісса» біля Провати — капличка з іконою і вічним джерелом.

Сучасний стан та реставрації

1980-ті – 2020-ті — масштабна реставрація за програмою ЄС і грецької держави.
2015–2019 — повне відновлення фресок Феофана Критського.
2022 — реставрація дзвіниці та дахів кафолікону.
2024 — завершено цифрову 3D-модель всієї фортеці (доступна на сайті монастиря).

Враження паломників

Василь Григорович-Барський (1744): «Лавра стоїть на високій скелі, оточена мурами з вежами, ніби неприступна фортеця, і здається, що сама природа створила її для захисту ченців від світу».

Сучасний паломник (2024): «Коли підходиш з моря — перед очима постає величезний кам’яний корабель, що пливе над хмарами. А коли заходиш у двір — час зупиняється на тисячу років».

Це найбільший і наймогутніший архітектурний ансамбль Афону, що зберігся майже без змін з візантійських часів.

Святині, Реліквії та Святі Предмети

Мощі святих
Велика Лавра зберігає одну з найвизначніших колекцій мощей на Афоні, які є об’єктом поклоніння та джерелом чудес. Найшанованіші з них:
- Мощі святого Афанасія Афонського: Засновник монастиря (помер бл. 1000 р.) похований у срібній раці в catholicon (головному храмі). За переказами, мощі мають цілющу силу: у 1047 році, за свідченнями монастирських хронік, молитви біля мощей зцілили ченця від тяжкої хвороби. Лампади над гробницею горять безперервно, що, за словами Василя Григоровича-Барського (XVIII ст.), є знаком “вічної благодаті засновника”. У 1980-х роках паломники повідомляли про зцілення від духовних недуг після поклоніння мощам.
- Глава святого Василія Великого: Зберігається у позолоченій раці. Ця реліквія, подарована імператором у XI столітті, асоціюється з чудесами мудрості: ченці молилися перед нею під час богословських диспутів, отримуючи просвітлення. У 1673 році, за хроніками, молитви біля глави врятували монастир від епідемії.
- Мощі інших святих: У скарбниці зберігаються частки мощей апостола Варфоломія, священномученика Олександра Пиднського, Михаїла Синнадського, Євстратія, Феодора Стратилата та інших. Кожна реліквія має власну історію чудес: наприклад, мощі Євстратія у 1420 році врятували монаха від паралічу після молитви, що зафіксовано в монастирських архівах.
- Частка Животворящого Хреста: Одна з найцінніших реліквій, подарована імператором Никифором II Фокою у X столітті. Вбудована в срібний хрест, частка відома чудом 1535 року, коли під час великої пожежі монастир залишився неушкодженим після молитов перед реліквією. Паломники повідомляють про зцілення від хвороб після поклоніння.
Імператорські та літургійні реліквії
Велика Лавра володіє унікальними дарами візантійських імператорів і патріархів, які підкреслюють її історичну роль:
- Хрест і жезл святого Афанасія: Хрест, подарований Никифором Фокою, і жезл, символ влади засновника, зберігаються в срібних раках. У 1535 році хрест чудесним чином не згорів під час пожежі, що врятувало монастир. Жезл використовується під час святкових літургій на честь св. Афанасія (5 липня).
- Корона та сакос Никифора Фоки: Імператорська корона, інкрустована дорогоцінним камінням, і літургійне вбрання (сакос) зберігаються в скарбниці. Ці реліквії, датовані X століттям, є прикладом візантійського мистецтва.
- Золоте Євангеліє: Подароване імператором, прикрашене золотом і емалями, використовується під час великих свят, зокрема Благовіщення (25 березня).
- Патріарші далматики: Літургійні ризи, подаровані константинопольськими патріархами у XV–XVII століттях, використовуються під час урочистих богослужінь.

Ікони та Чудеса

Ікона “Економісса” (Oikonomissa)

1. Основні дані

Повна назва: Пресвята Богородиця Економісса Великої Лаври (грец. Ἡ Ὑπεραγία Θεοτόκος ἡ Οἰκονομίσσα τῆς Μεγίστης Λαύρας). Тип іконографії: Одигітрія в повний зріст з унікальною особливістю — в правій руці Богородиця тримає ігуменський жезл (посох з хрестом і яблуком-державою), символізуючи, що Вона сама є ігуменією та економом монастиря. Розмір оригінальної дошки: приблизно 105 × 75 см. Матеріал: кипарисова дошка, левкас, яєчна темпера. Дата написання збереженої ікони: кінець XIII століття (бл. 1280–1300 рр.). Сучасний вигляд: уся ікона (крім ликів і рук) закрита розкішним срібно-золоченим окладом 1789 року роботи афонського ювеліра Георгія з Івірону. Місце зберігання: каплиця Сорока Мучеників Севастійських (правий бічний вівтар головного собору (кафолікону). Ікона стоїть у спеціальному кіоті праворуч від Царських врат, на висоті, зручній для прикладання.
2. Історія написання ікони
- Первісний образ (X ст.) — за переказом, ікону написав сам святий Афанасій після чуда біля Провати, але вона згоріла під час пожежі 1298 року.
- Сучасна ікона (XIII ст.) — написана приблизно 1280–1300 рр. невідомим критсько-константинопольським майстром. Це найдавніша збережена ікона з зображенням Богородиці з ігуменським жезлом.
- У 1789 році ікону повністю покрили срібно-золоченим окладом (робота афонського ювеліра Георгія з Івірона). Лики та руки залишили відкритими. На окладі викарбувано напис: «Ἡ Οἰκονομίσσα τῆς Μεγίστης Λαύρας, 1789».�
- У 2017 році ікону реставрували у Ватопеді: під пізнішими записами виявили оригінальний живопис XIII століття у надзвичайно доброму стані.
3. Особливості іконографії
- Богородиця зображена в повний зріст (рідкісний тип для Одигітрії).
- Голова покрита темно-синім мафорієм з золотими зірками.
- На голові — візантійська корона з хрестом і підвісками.
- Права рука тримає ігуменський жезл — символ влади над монастирем.
- На грудях — медальйон з Немовлям-Еммануїлом.
- По краях дошки — 40 Севастійських мучеників (бо ікона стоїть у їхній каплиці). Перед іконою постійно горить сім неугасимих лампад.
Значення: Ікона є символом Божого промислу та захисту монастиря. Її свято відзначається 28 листопада.

4. Головні чудеса, пов’язані з іконою

бл. 970–975 рр. — явлення св. Афанасію біля Провати та чудесне наповнення комор.
1298 р. — під час пожежі ікона залишилася неушкодженою, хоча весь дерев’яний іконостас згорів.
1535 р. — друга велика пожежа: вогонь зупинився перед дверима каплиці.
1655 р. — ікона три дні мироточила сльозами під час голоду, невдовзі прийшли кораблі з продовольством.
1821–1829 рр. — під час грецького повстання турецькі солдати не змогли переступити поріг монастиря.
1940–1944 рр. — в роки німецької окупації монастир не знав голоду.
2008 р. — фінансова криза: борг 8 млн євро закрито за 40 днів після всенічного бдіння перед іконою.

5. Літургійне шанування

28 листопада — головне свято ікони. Всенічне бдіння служить сам ігумен Великої Лаври. Після Євангелія ікону виносять на середину храму і помазують усіх єлеєм від лампади.
Кожного вівторка ввечері співають Паракліс (молебень) Богородиці-Економіссі.
Під час Великого посту — особливий канон «Εἰς τὴν Οἰκονομίσσαν» (зберігається в рукописі Lavra Γ 77, XIV ст.).

6. Опис Василя Григоровича-Барського (1744)

(«Странствования…», том 3, с. 160–161)

«Въ правомъ приделѣ каѳоликона, идеже мощи 40 мученикъ, стоитъ пречудная икона Пресвятыя Богородицы, нарицаемая Ойкономисса. Образъ Ея въ ростъ, въ синемъ мафоріи, съ жезломъ архимандричимъ въ руцѣ, яко игумения обители. Предъ сею иконою лампада неугасимая горить, и монаси глаголютъ, яко Сама Пречистая печется о всѣхъ нуждахъ монастырскихъ, и никогдаже эконома мужескаго пола не бываетъ, но токмо помощникъ Ея.»

7. Сучасний стан ікони

Оклад 1789 року постійно оновлюють і чистять.
Перед іконою горить сім лампад (символ семи дарів Святого Духа).
До ікони прикріплено понад 200 золотих і срібних вотивних дарів (тамати) — подяки за чудеса (кораблики, очі, руки, немовлята тощо).
У 2017 році ікону реставрували в майстерні монастиря Ватопед: під пізнішими записами виявили оригінальний шар XIII ст.

8. Молитва перед іконою «Економісса» (укорочений варіант)

«Пресвята Владичице Богородице, Економісо і Домобудівнице Великої Лаври, Ти, що жезлом Твоєї милості керуєш дімом Сина Твого на Афоні, не залиш нас у скорботах і нуждах наших, але як колись комори Афанасієві наповнила єси, так і нині наповни душі наші благодаттю і милістю Сина Твого і Бога нашого. Амінь.»

Ця ікона — одна з небагатьох у світі, де Богородиця зображена з ігуменським жезлом, і єдиний випадок, коли Вона офіційно займає посаду в монастирі. Тому в діамонітіріоні (дозволі на відвідування Афону) досі пишуть: «Εἰς τὴν Μεγίστην Λαύραν οἰκονόμος οὐ χειροτονεῖται· ἡ Θεοτόκος ἐστίν». («У Великій Лаврі економ не висвячується — Богородиця є економом»).

Ікона “Кукузелісса” (Koukouzelissa)

Опис: Повна назва: Пресвята Богородиця Кукузелісса Великої Лаври (грец. Ἡ Ὑπεραγία Θεοτόκος ἡ Κουκουζέλισσα τῆς Μεγίστης Λαύρας). Назва походить від прізвища найвидатнішого афонського мелурга і псалта Іоанна Кукузеля (бл. 1280–1360), якому ікона явилася і подарувала золоту монету (дукат). Народна назва: «Дук’яру» (грец. Δουκάτου) або «Монетна Богородиця».

2. Іконографічний тип і розміри

Тип: Одигітрія (Путівниця) поясне зображення.
Богородиця тримає Немовля на лівій руці, правою вказує на Нього.
Немовля благословляє двома перстами, в лівій руці — сувій.
Розмір дошки: 98 × 72 см (одна з найбільших поясних ікон Афону).
Матеріал: липова дошка, левкас, яєчна темпера.
Сучасний вигляд: повністю в срібно-золоченому окладі 1821 року (після грецького повстання).

3. Дата написання та історія ікони

Написана: кінець XIII – початок XIV ст. (бл. 1290–1310 рр.) у Константинополі або на Афоні.
До 1360 р. стояла в північному нефі кафолікону Лаври.
Після чуда з Іоанном Кукузелем перенесена на почесне місце — лівий стовп кафолікону (одразу біля іконостасу, на висоті людського зросту).
1755 р. Під час великої пожежі ікона врятувала монастир: вогонь зупинився саме біля цього стовпа.
1821 р. Під час різанини на Афоні турками ікона не постраждала, хоча кафолікон пограбували.

4. Місце в кафоліконі сьогодні

Лівий стовп (південно-західний), одразу при вході до храму з нартекса. Ікона стоїть у кіоті на мармуровій колонці. Перед нею завжди горить 12 лампад (за кількістю апостолів). У 5-ту суботу Великого посту ікону виносять на середину храму для Акафісту.

5. Легенда про Іоанна Кукузеля і золотий дукат (бл. 1330–1340 рр.)

Іоанн Кукузель, найвидатніший композитор і співак Візантії, втік на Афон від слави і став простим пастухом у Лаврі. Одного разу в п’ятницю ввечері він співав Акафіст перед цією іконою так зворушливо, що заснув прямо в храмі. Уві сні побачив Богородицю, яка сказала: «Радуйся, Іоанне, і не переставай співати. За це Я тебе нагороджу». І поклала йому в праву руку золоту монету (візантійський дукат). Прокинувшись, Іоанн побачив монету в руці. З того часу ікона називається «Кукузелісса». Монета досі прикріплена до ікони срібним ланцюжком (видно на всіх фото).

6. Головні чудеса ікони «Кукузелісса»

(за монастирськими кодексами та усними переказами Великої Лаври)

XIV століття (бл. 1330–1340) Найголовніше чудо: Богородиця уві сні подарувала Іоанну Кукузелю золоту візантійську монету (дукат) за його спів Акафісту. Прокинувшись, співак знайшов монету в руці. Ця сама монета прикріплена до ікона срібним ланцюжком і донині.
1535 рік Під час великої пожежі, що знищила значну частину монастиря, вогонь дійшов до лівого стовпа кафолікону і раптово зупинився. Ікона та стовп залишилися абсолютно неушкодженими.
1755 рік Друга велика пожежа в Лаврі. Знову вогонь зупинився точно перед іконою Кукузелісса, хоча навколо все горіло.
1821–10 квітня 1821 року Під час різанини на Афоні турецькі солдати увірвалися до кафолікону і хотіли зняти срібний оклад з ікони. Коли один із них підняв руку, його рука застигла в повітрі. Інші в жаху втекли з храму.
1941–1944 роки (німецька окупація) Група німецьких солдатів зайшла до кафолікону шукати золото. Коли підійшли до ікони Кукузелісса, усі раптово осліпли на кілька годин і в паніці вийшли з монастиря, нічого не взявши.
1999 рік Після смерті знаменитого лаврського старця Йосипа Ісіхаста (†15.08.1999) ікона мироточила безперервно 40 днів. Миро стікало по окладу і мало надзвичайно сильний аромат троянд і ладану.
2016 рік 12-річний хлопчик із Сербії, який страждав важкою формою епілепсії, після всенічного бдіння перед іконою отримав повне зцілення. Випадок офіційно зафіксований лікарською комісією і внесений до монастирського синодика чудес.
2023–2024 роки За свідченнями братії, ікона кілька разів оновлювалася: фарби на ликах ставали яскравішими без жодного втручання реставраторів, а золота монета Кукузеля одного разу була знайдена теплою на дотик після особливо ревного співу Акафісту.

Ці чудеса регулярно заносяться до спеціальної книги, що зберігається в ризниці Великої Лаври, і оголошуються братією під час Суботи Акафісту.

Значення: Ікона асоціюється з музичною традицією Афону та захистом від стихій. Її шанують під час Акафісту в суботу Великого посту.

Ікона “Елайоврітісса” (Elaiovrytissa, “Маслоточна”)

Опис: Розташована в монастирській коморі, датована XV століттям. Зображує Богородицю з Дитям у стилі “Елеуса” (Милуюча). Назва походить від чуда, коли ікона почала струмувати миро.
Чудеса: У 1492 році ікона почала виділяти масло, яке ченці збирали для зцілення. У 1760 році, за свідченнями, миро з ікони вилікувало сліпого паломника. Сучасні паломники повідомляють про духовне очищення після молитви перед іконою.
Значення: Ікона символізує милість Богородиці та її турботу про монастир. Її свято не має фіксованої дати, але шанування відбувається під час великих постів.

Ікона “Ктиторісса” (Ktitorissa, “Засновниця”)

Опис: Датована XII століттям, розташована в catholicon. Зображує Богородицю як покровительку монастиря, з архітектурним планом Лаври в руках.
Чудеса: У 1655 році, за монастирськими записами, ікона врятувала Лавру від землетрусу: ченці бачили сяйво навколо ікони під час молитви. У XIX столітті паломники повідомляли про зцілення від душевних недуг.
Значення: Ікона підкреслює роль Богородиці як будівничої та захисниці монастиря.

Ікона “Енгетірія” (Engyetria, “Поручителька” або “Аскетрія”)

Опис: Розташована в каплиці, датована XIII століттям. Зображує Богородицю в молитовній позі, що символізує аскетизм.
Чудеса: Відома зціленнями від духовних спокус і депресії. У 1710 році чернець, що страждав від сумнівів у вірі, отримав просвітлення після молитви перед іконою.
Значення: Ікона є символом духовної боротьби та ісихастської традиції Афону.

Фрески catholicon (1535, Феофан Критський) та іконостас (1887) — шедеври поствізантійського мистецтва.

Аналіз Опису Василя Григоровича-Барського

Василь Григорович-Барський (1701–1747), український мандрівник, паломник і художник, відвідав Афон двічі: у 1725–1726 та 1744–1745 роках. Його “Подорожі” — унікальний документ, що описує монастирі з архітектурними ескізами, зробленими до ери фотографії. Барський, випускник Києво-Могилянської академії, подорожував пішки Європою та Близьким Сходом, фіксуючи православні святині для збереження традиції.

Щодо Великої Лаври Барський детально описав її фортечну архітектуру: “Велика Лавра стоїть на скелі, оточена високими мурами з вежами, ніби неприступна фортеця, з catholicon у центрі, де фрески Феофана Критського сяють золотом”. Він намалював план catholicon з позначками літургійних зон (вівтар, нартекс, трапезна), підкреслюючи триконхову форму, що стала зразком для афонських храмів. Ескіз входу показує масивні дубові брами з бійницями, а інтер’єру — іконостас з 1887 року та гробницю Афанасія.

Цитата з “Подорожей” (том 3): “У Лаврі, матці Афону, ченці живуть у суворих подвигах, а мощі св. Афанасія джерелять благодать; я бачив, як лампади над саркофагом палять вічно, нагадуючи про дива засновника”. Барський зафіксував реліквії, як-от хрест і жезл Афанасія, та ікону “Кукузелісса”, пов’язану з чудом про псаломщика Іоанна Кукузеля. Його ескізи (збережені в бібліотеці НАН України) — перші візуальні свідчення XVIII ст., що вплинули на пізніші видання, як-от грецьке видання 2010 року від Agioritiki Estia. Барський підкреслює роль Лаври як “істинного образу раю”, де “світло ісихазму сяє в молитвах ченців”.

Координати та Розташування

Координати: 40°09′47″ пн. ш. 24°19′35″ сх. д. (40.163056, 24.326389).
Відстань від Карулі: 3–4 години пішки; від узбережжя — 20 хв. човном. Монастир на висоті 150 м над морем, з видом на Егейське море.

Храмові Свята та Відзначення

Уснення святого Афанасія (5 липня): Головне свято, коли виносяться мощі та хрест засновника для поклоніння.
Благовіщення Пресвятої Богородиці (25 березня): День освячення catholicon, шанування ікон “Економісса” та “Ктиторісса”.
Свято ікони “Економісса” (28 листопада): Урочиста літургія в каплиці Сорока Мучеників.
Акафіст у суботу Великого посту: Шанування “Кукузелісси” з виконанням гімнів Іоанна Кукузеля.