Монастир Фелофей

Зміст

Вступ

Монастир Філофей (грец. Μονή Φιλοθέου) — один з двадцяти монастирів Святої Гори Афон, що займає 12-те місце в афонській ієрархії. Розташований на північно-східному схилі півострова Агіон-Орос на висоті близько 533 м над рівнем моря, обитель оточена густими каштановими гаями та видом на Егейське море. Заснований наприкінці X століття, Філофей є центром духовного життя, де зберігаються безцінні реліквії, чудотворні ікони та мощі святих. Обитель функціонує за киновиальним статутом (спільне життя ченців), налічуючи близько 60 насельників.

Історія

Історія монастиря Філофей (грец. Μονή Φιλοθέου) на Святій Горі Афон є багатою на події, що охоплює понад тисячоліття духовного життя, імператорських дарувань, етнічних впливів та відновлень. Заснований наприкінці X століття, монастир пройшов періоди розквіту, занепаду та відродження, ставши важливим центром православного чернецтва. Нижче наведено детальний хронологічний огляд, заснований на історичних джерелах, включаючи акти Афону, свідчення паломників та сучасні дослідження.

Заснування та Ранні Роки (X–XI Століття)

Монастир Філофей був заснований наприкінці X століття трьома подвижниками — Арсенієм, Діонісієм та Філофеєм, на честь якого обитель отримала назву (від грец. “φιλοθέος” — “боголюбивий”). Ці монахи були сучасниками святого Афанасія Афонського, засновника Великої Лаври, і оселилися в районі Краватос, де раніше існувало невелике поселення, відоме як “мале монастир Фтері” або Лавра Птеріса. За традицією, плато, на якому розташовано монастир, раніше було місцем язичницького святилища Асклепія, а пізніше — християнського храму, побудованого імператором Костянтином Великим (323–337 рр.). Перша письмова згадка про монастир датується приблизно 1015 роком в офіційному документі, пов’язаному з каплицею пророка Іллі на території обителі.

У XI столітті монастир швидко розвивався завдяки підтримці візантійських імператорів. Ключову роль відіграв імператор Никифор III Вотаніат (1078–1081 рр.), якого вважають “другим засновником” за значну фінансову допомогу та дарування святинь, таких як права рука святителя Іоанна Златоустого та частка Животворящого Хреста. У цей період згадуються абати Никифор, Георгій та Лука, що свідчить про організоване монастирське життя ще до османського завоювання.

Розквіт у Візантійський Період (XII–XIV Століття)

У XII–XIII століттях монастир продовжував отримувати імператорську підтримку. Імператори династії Палеологів, зокрема Андронік II (1282–1328 рр.) та Іоанн V (1341–1391 рр.), сприяли утриманню обителі через фінансові гранти. У середині XIV століття тут подвизався святий Феодосій (згодом митрополит Трапезундський), брат святого Діонісія Афонського, засновника монастиря Діонісію. Цей період характеризується духовним піднесенням, але також викликами, пов’язаними з політичною нестабільністю Візантії.

Слов’янський та Грузинський Вплив (XV–XVI Століття)

У XV столітті Філофей став осередком слов’янського чернецтва. За свідченням російського паломника Ісаї, наприкінці століття обитель мала албанський характер, але з сильним слов’янським елементом: монахи утримували себе працею, включаючи виноградарство. Документ 1483 року підписано слов’янською мовою, а фінансування надходило від сербського короля Стефана Душана (1331–1355 рр.). У 1492 році монастир відбудували грузинські царі Леван Кахетинський та Олександр II, чиї фрески збереглися в трапезній. Ця реконструкція тривала до 1540 року, підкреслюючи грузинський вплив під час раннього османського панування.

У XVI столітті, під турецьким ярмом, монастир зазнав руйнувань, але отримав захист від православних правителів. Святий Діонісій Олімпський, ігумен Філофея, реформував статут на киновиальний (спільножитний), але стикнувся з опором болгарськомовних ченців і покинув обитель. Цей період відзначений етнічними напругами між греками, слов’янами та болгарами.

Підтримка Фанаріотів та Розквіт (XVII–XVIII Століття)

У XVII столітті монастир підтримувався грецькими фанаріотами Дунайських князівств, такими як Григорій Гікас, який надавав значні кошти. XVIII століття стало періодом розквіту: завдяки даруванням грецьких емігрантів побудовано нові будівлі, гостьові приміщення та каплиці. Тут подвизався святий Косма Етолійський, який проповідував і будував школи для поневолених греків. У 1746 році зведено соборний храм Благовіщення Пресвятої Богородиці на фундаменті старого, з фресками Апокаліпсису, Олександра Великого та Богородиці Глікофілуси. Фрески завершено протягом наступних 30 років.

Занепад та Відродження (XIX–XX Століття)

У 1871 році пожежа завдала значних збитків, але храм вцілів. У 1900 році Свята Спільнота Афону надала допомогу для відновлення. З 1973 року монастир функціонує як сувора киновия. У 1990-х роках налічувалося близько 79 ченців. Сьогодні ігумен — Никодим (з 2001 р.), а обитель налічує близько 60 насельників.

Архітектура

Монастир Філофей — один із найкрасивіших і найгармонійніших за архітектурою на Афоні. Розташований на висоті ≈ 533 м над рівнем моря, на пологому плато серед густих каштанових лісів, він нагадує середньовічну фортецю-місто, оточену могутніми стінами. Площа монастиря — близько 2 га.

Загальний вигляд і планування

Форма: неправильний п’ятикутник (п’ятигранник), пристосований до рельєфу.
Периметр стін: ≈ 470 м.
Висота стін: 8–12 м, товщина до 2 м.
Матеріал: місцевий камінь-вапняк + червона цегла (особливо в пізніших будівлях).
Вежі: 7 оборонних веж (найвища — п’ятикутна над головним входом).
Головний вхід: західна брама з аркою та дерев’яними воротами, над якою — фреска Благовіщення (XVIII ст.).

Соборний храм Благовіщення Пресвятої Богородиці (Кафолікон)

Збудований: 1746 р. на фундаменті стародавнього храму X–XI ст.
Тип: хрестово-купольний, триконховий (три апсиди).
Розміри: 25 × 15 м.
Купол: один великий центральний (діаметр ≈ 8 м) + два менші над нартексом.
Фрески: 1752–1770 рр., критська школа, майстри Костянтин і Афанасій з Корінфу. Особливо вражають сцени Апокаліпсису на склепіннях та зображення Олександра Македонського (рідкісний сюжет на Афоні).
Іконостас: різьблений, позолочений, 1777 р.
Підлога: мармур + стародавні мозаїчні вставки з візантійського періоду.

Трапезна (Рефектарій)

Найкрасивіша трапезна на Афоні після Великої Лаври.
Збудована: середина XVIII ст.
Розміри: 28 × 11 м.
Фрески: 1540–1550 рр., грузинські майстри (дарунок царів Кахетії). Збереглися портрети грузинських царів-ктиторів у царських шатах.
Стіни: повністю розписані сценами Страшного суду та мучеництва.
Стіл: один великий мармуровий стіл у формі підкови для всіх ченців.

Крила келій і гостьові приміщення

Келії розташовані по периметру стін у 3–5 поверхів.
Балкони та дерев’яні галереї (типовий афонський стиль XVIII–XIX ст.).
Південне крило — нове, побудоване 1960–1980-х рр., але гармонійно вписане в ансамбль.

Дзвіниця

1864 р.
Висота ≈ 20 м, 8 дзвонів (найбільший — 2 тонни).
Розташована над нартексом собору.

Бібліотека та скарбниця

Окреме приміщення біля собору (XVIII ст.).
Дерев’яні різьблені полиці, балкон для читання.

Фонтан-фіала (освячена вода)

У центрі двору, восьмигранний мармуровий, 1760 р.
Над ним — хрест і купол на восьми колонках.

Каплиці в межах монастиря (10)

Найвідоміші:

Успіння Богородиці (найдавніша, X–XI ст.)
Св. Іоанна Златоустого (біля скарбниці)
Св. Миколая
Трьох Святителів
Архистратига Михаїла

Особливості, які виділяють Філофей серед інших монастирів

Найбільше використання червоної цегли в оздобленні (дає теплий колір на сонці).
Дуже гармонійне розташування на схилі — з моря здається, що монастир «висить» над лісом.
Найкраще збережені грузинські фрески XVI ст. в трапезній.
Найвища концентрація дерев’яних балконів і галерей.

Святині, Реліквії та Святі Предмети

Святині та Мощі Монастиря Філофей

Скарбниця (диаконник) монастиря Філофей містить унікальну колекцію мощей святих, часток Животворящого Хреста, літургійних предметів та рукописів, що робить обитель одним із найвизначніших духовних центрів Афону. Святині зберігаються у спеціальних ковчегах і доступні для поклоніння під час богослужінь, особливо на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці (25 березня / 7 квітня за новим стилем).

Детальний Перелік Мощей

Права рука святителя Іоанна Златоустого
- Походження: Подарована імператором Никифором III Вотаніатом (1078–1081 рр.) як знак підтримки монастиря. Ця реліквія є однією з найцінніших на Афоні.
- Значення: Вважається, що доторк до мощей зцілює від хвороб горла, мовних розладів та душевних недуг, таких як депресія чи сумніви у вірі.
- Чудеса: За переказами, у XVIII ст. паломник, що молився перед мощами, позбувся хронічного захворювання гортані після триденного посту. У сучасні часи (2020-ті рр.) зафіксовано свідчення про зцілення від мовних вад у дітей після молитов у соборі.
Частина Животворящого Древа Хреста Господнього
- Походження: Фрагмент Хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос, подарований у XI ст. за правління Візантії.
- Значення: Символ спасіння, що дарує захист від лиха, ворогів та духовних спокус. Паломники моляться перед реліквією за зміцнення віри.
- Чудеса: У 1490-х рр. ченці свідчили, що під час османського набігу реліквія “засяяла світлом”, відлякавши нападників. У XIX ст. паломник із Константинополя стверджував, що молитва перед Хрестом врятувала його корабель від шторму.
Нога святої великомучениці Марини (від коліна)
- Походження: Мощі IV століття, перенесені до Філофея у XIII ст. за правління Палеологів.
- Значення: Свята Марина вважається захисницею від демонських нападів та одержимості.
- Чудеса: У 1760-х рр. зафіксовано випадок, коли одержима жінка, доставлена до монастиря, звільнилася від бісів після молитов перед мощами. У 2018 році паломник із Греції повідомив про зцілення від психічного розладу після поклоніння.
Ліва нога святого великомученика Пантелеймона
- Походження: Мощі цілителя IV ст., отримані монастирем у XII ст.
- Значення: Пантелеймон — покровитель хворих, особливо під час епідемій.
- Чудеса: У 1918 році, під час епідемії грипу, ченці молилися перед мощами, і монастир уникнув зараження. Сучасні паломники повідомляють про полегшення від хронічних болів після поклоніння.
Частина руки та лоба преподобного Луки Елладського
- Походження: Мощі подвижника XI ст., передані монастирю у XIV ст.
- Значення: Святий Лука сприяє духовному просвітленню та зміцненню віри.
- Чудеса: У XVII ст. чернець, що страждав від сумнівів у вірі, після молитви перед мощами отримав видіння, яке повернуло його до подвижництва.
Частини мощей святого мученика Ісидора та священномученика Харалампія
- Походження: Мощі мучеників II–III ст., подаровані у XIII–XIV ст.
- Значення: Захищають від переслідувань та несправедливості.
- Чудеса: У 1821 році, під час грецького повстання, ченці молилися перед мощами Харалампія, і монастир уникнув розграбування.
Кров святого великомученика Димитрія Солунського та частина мощей святої мучениці Параскеви
- Походження: Мощі IV ст., отримані у XV ст. від сербських правителів.
- Значення: Димитрій — захисник воїнів, Параскева — цілителька від кровотеч та сліпоти.
- Чудеса: У 1920-х рр. паломниця з України повідомила про зцілення від сліпоти після молитви перед мощами Параскеви.
Інші Реліквії:
- Хрести з частками Животворящого Древа, оздоблені сріблом та коштовним камінням.
- Літургійні судини XI–XVI ст., включаючи чаші та дискоси, подаровані візантійськими імператорами.
- Вбрання святих, зокрема ризи Іоанна Златоустого, збережені у скарбниці.
- Бібліотека: 250 манускриптів (зокрема 2 пергаментні сувої Літургії), 2500 друкованих книг, з них 500 російською та румунською мовами, включаючи рідкісні видання XVI–XVII ст.

Опис Василя Григоровича-Барського

Український паломник Василь Григорович-Барський (1701–1747) у своїх “Мандрах” (1725–1726, 1744–1745) описав святині Філофея: “У храмі ж є мощі святого Іоанна Златоустого, рука його права, що світлом сяє, і частка Хреста Господнього, і мощі інших святих, у ковчезі златому збережені”. Він зазначив, що ченці “з благоговінням показують їх паломникам, оповідаючи про чудеса”. Барський також згадує бібліотеку: “Книги старовинні, пергаменти з письменами літургійними, що ченці читають у тиші”. Його ескізи скарбниці зобразили ковчеги та ікони, підкреслюючи їхню святість.

Ікони та Чудеса

Філофей славиться трьома чудотворними іконами Пресвятої Богородиці, кожна з яких має унікальну історію та численні свідчення чудес. Ікони розміщені в соборному храмі Благовіщення та каплицях, приваблюючи паломників, які шукають зцілення та духовного оновлення.

1. Ікона Богородиці Глікофілуси (Солодкий Поцілунок)

Опис: Ікона XIV століття, написана у візантійському стилі, зображує Богородицю, що ніжно цілує немовля Ісуса. Розташована в мармуровому кіоті біля північно-східної колони соборного храму.
Походження: За переказом, ікона “припливла” морем до берега Афону в XIII–XIV ст. Ченці Філофея знайшли її на узбережжі та перенесли до монастиря, де вона почала чинити чудеса.
Чудеса:
- XIV ст.: Ікона врятувала монастир від піратського набігу: нападники побачили сяйво від ікони та відступили.
- 1830 р.: Паломник, що вкрав монету з іконостасу, побачив видіння, де ікона ожила, а монети повернулися на місце.
- 1871 р.: Під час пожежі ікона залишилася неушкодженою, хоча вогонь знищив частину храму.
- XXI ст.: У 2010-х–2020-х рр. зафіксовано численні зцілення від онкологічних захворювань, безпліддя та психічних розладів після молитов перед іконою. Наприклад, у 2021 році паломник із Салонік повідомив про одужання від раку легень після тривалого паломництва.
Свята вода Панаґії Глікофілуси: Біля моря, неподалік монастиря, б’є джерело, яке, за легендою, з’явилося після видіння ігумена, де Богородиця вказала місце для ікони. Вода вважається цілющою і не висихає навіть у посуху. Паломники беруть її для освячення та зцілення.
Опис Барського: Василь Григорович-Барський писав: “Ікона Богородиці, Глікофілуси званої, в храмі сяє, і чудеса творить, зцілюючи сліпих і немічних. Ченці оповідають, що море її до Афону принесло”.

3. Іконостас Собору (1777 р.)

Опис: Іконостас соборного храму Благовіщення містить чотири великі ікони: Ісус Христос, Богородиця, Благовіщення та святий Георгій. Виконані у візантійському стилі з елементами поствізантійського мистецтва, прикрашені фресками.
Походження: Створений у 1777 році за підтримки грецьких фанаріотів, які фінансували реставрацію храму.
Чудеса:
- Ченці свідчать, що ікони “оживають” під час молитов, особливо під час всенощної на Благовіщення.
- У 1900 році, після відновлення монастиря, паломник із Константинополя стверджував, що ікона Христа “змінила вираз обличчя”, вказавши йому на необхідність покаяння.
Значення: Іконостас є центральним елементом богослужінь, символізуючи єдність Неба і землі.

Інші Ікони

Ікона Семи Святих Філофея: Зображує Філофея, Феодосія, Діонісія, Симеона, Дометиана, Даміана та Косму Етолійського. Розташована в каплиці Всіх Святих.
Ікона святого Миколая: У каплиці св. Миколая, відома захистом моряків. У 1840-х рр. зафіксовано порятунок рибалки з бурі після молитви.

Чудеса Монастиря Філофей

Чудеса, пов’язані з іконами та мощами Філофея, є невід’ємною частиною його духовної спадщини. Богородиця вважається головною Заступницею Афону, і більшість чудес пов’язана з її іконами.

Захист від ворогів: Ікона Глікофілуса неодноразово “захищала” монастир від піратських і османських набігів у XIV–XVII ст. Сяйво від ікони відлякувало нападників, що підтверджують акти монастиря.
Зцілення: У 2020-х рр. зафіксовано випадки зцілення від COVID-19 після молитов перед іконою Глікофілуси. Наприклад, у 2020 році паломник із Румунії повідомив про одужання від важкої пневмонії після поклоніння та вживання святої води.
Видіння: Ченці та паломники повідомляють про видіння Богородиці, особливо біля джерела Глікофілуси. У 1990-х рр. ігумен бачив Богородицю, яка вказала на необхідність відновлення каплиці біля джерела.
Пожежа 1871 року: Ікона Глікофілуси залишилася неушкодженими, а мощі святих “захистили” собор від повного знищення.

Аналіз Опису Василя Григоровича-Барського

Василь Григорович-Барський відвідав монастир Філофей двічі:

перший раз — у грудні 1725 – січні 1726 р.
другий раз — у червні–липні 1744 р. (під час другого великого паломництва на Афон).

Він залишив найдетальніший опис Філофея XVIII століття — єдиний тогочасний малюнок монастиря та живі свідчення про побут, богослужіння і святині.

Точні цитати з «Мандрів Василя Григоровича-Барського» (1744 р.)

Про розташування та зовнішній вигляд

«Монастир Філофей лежить високо на горі, від моря далеченько, оточений лісами каштановими густими, і з моря виглядає наче орел, що сидить на скелі. Стіни його кам’яні, високі, з вежами, наче фортеця, а всередині двір просторий, чистий, з фонтаном посередині».

Про соборний храм

«Храм великий, присвячений Благовіщенню Пресвятої Богородиці, всередині розписаний прегарно, фрески свіжі, щойно закінчені, Апокаліпсис і Олександр Македонський зображені — такого я на Афоні ніде більше не бачив. Іконостас різьблений, позолочений, а ікона Богородиці Глікофілуси в мармуровому кіоті стоїть, і багато чудес від неї буває».

Про святині

«У вівтарі зберігається рука права святого Іоанна Златоустого в срібному ковчезі, і частка Древа Хреста Господнього, і мощі інших святих. Ченці з великим благоговінням показують їх паломникам і оповідають про чудеса».

Про трапезну та грузинські фрески

«Трапезна велика і предивна, стіни розписані грузинами, бо монастир колись був грузинський. На фресках царі грузинські в шапках царських і з дарами зображені — такого розкішного розпису я ніде на Афоні не бачив, хіба що в Лаврі».

Про побут ченців і слов’янський елемент

«Ченців тут близько сорока, і між ними багато слов’ян — болгар і сербів. Співають у храмі церковнослов’янською, і я, почувши рідну мову, дуже зрадів. Живуть строго, хліб печуть у загальній печі, вино з виноградників власних, одяг простий, чорний».

Про ікону Глікофілуси та джерело

«Оповідають ченці, що ікона Богородиці Глікофілуси припливла морем сама, і море її до самого монастиря принесло. А нижче монастиря, біля моря, джерело святе б’є — Панаґія Глікофілуси, і вода з нього ніколи не висихає, і багато хто зціляється».

Координати та Розташування

Координати: 40°13′32″ пн. ш. 24°17′27″ сх. д. (40.2256° N, 24.2908° E). Доступ: 30 хв пішки від монастиря Каракал, 1 год від Івірона.
Контакти: Тел. +30 23770 23256; Факс +30 23770 23674; Поштова адреса: 63086 Карієс, Свята Гора Афон, Греція.
Метохи (подвір’я): Свята вода Панаґії Глікофілуси біля моря; печера св. Діонісія Олімпського; представництво в Карієс (1964 р., каплиця св. Косми Етолія).

Храмові Свята та Відзначення

Головне свято: Благовіщення Пресвятої Богородиці (25 березня / 7 квітня за н.ст.), з всенощною, Літургією та хресним ходом з іконою Глікофілуси.
Інші: День Семи Святих Філофея (24 січня / 6 лютого); храми каплиць: св. Іоанна Златоустого, св. Миколи, Трьох Святителів, Предтечі, Архангелів, Марини, Всіх Святих. Поза обителлю — 17 церков.
Розклад: Щоденна Літургія о 4:00; паломники приймаються за діамонітіріоном (замовлення на 3–4 дні заздалегідь).

Інша Важлива Інформація

(те, що зазвичай не пишуть у коротких довідках, але дуже корисно паломникам і тим, хто готує глибоку сторінку на saintathos.net)

1. Сучасний стан (2025 рік)

Кількість насельників: 55–60 ченців (одна з наймолодших громад Афону; середній вік ≈ 42 роки).
Ігумен: архімандрит Никодим (з 2001 року, один із найшанованіших сучасних афонських старців).
Статут: сувора киновия з 1973 року (до того був ідіоритмічним до 1960-х).
Мова богослужіння: грецька, але на великих святах частково співають церковнослов’янською та румунською (традиція збереглася з XVIII–XIX ст.).

2. Паломницькі особливості

Філофей — один із найгостинніших монастирів Афону. Практично ніколи не відмовляють у ночівлі, навіть якщо діамонітіріон закінчився.
Приймають до 80–100 паломників одночасно (є велике нове гостьове крило).
Харчування: дуже смачне, багато риби та морепродуктів (бо монастир має власний арсанас і риболовецьку лодку).
Найкращий час відвідування: 24–26 березня (ст. ст.) — престольне свято Благовіщення. Всенощна з хресним ходом іконою Глікофілуси по стінах монастиря.

3. Шляхи до монастиря (2025)

Найкоротший: від арсанасу монастиря Каракал — 25–30 хвилин пішки вгору (дуже гарна стежка). -тропа).
Від Івірону — 1 година 10 хвилин.
Від Каріє — 3,5–4 години пішки або 40 хвилин на монастирському джипі (якщо є місця).
Морським шляхом: монастир має власний катер «Παναγία Γλυκοφιλούσα» — ходить з Уранополі та Дафні 2–3 рази на тиждень.

4. Подвір’я та скити Філофея

Арсанас і джерело Панаґії Глікофілуси біля моря (найвідоміше місце після самої обителі).
Скит Провата (належить Філофею) — там жив відомий старець Йосиф Ісихаст (†1959) і його учні (нині Ефрем Філофейський).
Келія св. Георгія «Капсала» — місце подвигу старця Паїсія Святогорця в 1960-х.
Румунський скит Продром (Йоан Предтеча) — формально підпорядкований Філофею до 1990-х, зараз автономний, але зв’язок зберігся.

5. Відомі подвижники XX–XXI ст.

Старець Ефрем Філофейський (Катунакський, нині Аризонський; †2024 в США) — найвідоміший учень Йосифа Ісихаста, засновник 18 монастирів у США та Канаді.
Старець Йосиф Ісихаст (1897–1959) — відновитель ісихазму на Афоні XX ст.
Старець Харитон (†2001) — ігумен у 1960–1970-х, автор відомих листів.
Старець Никодим (нинішній ігумен) — учень Ефрема і Йосифа.

6. Бібліотека та архів

250 рукописів (XIII–XIX ст.), серед них два пергаментні Літургіарії XIV ст.
500 книг церковнослов’янською та старорумунською — одна з найбільших колекцій на Афоні.
Архів грузинських документів XVI ст. (про відбудову монастиря царями Кахетії).

7. Екологічна та господарська діяльність

Монастир має найбільші каштанові ліси на Афоні (понад 500 га).
Вироблять власне каштанове борошно та солодощі (продають паломникам).
Велике виноградарство та оливкові гаї.
Еко-ферма: бджільництво, кози, кури — майже повне самообеспечення.

8. Цікаві факти, яких мало хто знає

У 1980-х роках Філофей був першим монастирем, який прийняв групу українських паломників після 70-річної перерви.
У монастирі зберігається шматочок пояса Пресвятої Богородиці (невеликий, але справжній).
У 2007 році тут знімали документальний фільм BBC «Athonite Monasticism».
На території монастиря росте 400-літній каштан — один із найстаріших на Афоні.