Монастир Хіландар

Зміст

Вступ

Монастир Хіландар (грец. Μονή Χιλανδαρίου, серб. Манастир Хиландар) – єдиний сербський монастир на Святій Горі Афон, заснований у 1198 році святими Симеоном (Стефаном Неманею, колишнім великим князем Сербії) та його сином святим Савою (першим архієпископом Сербії). Назва походить від грецького "chelandion" – типу візантійського корабля, капітан якого називався "helandaris". Хіландар займає 4-те місце в афонській ієрархії та входить до Світової спадщини ЮНЕСКО (1988 р.).

Історія

Заснування та ранній період (XII–XIII ст.)

У 1198 році візантійський імператор Олексій III Ангел видав хрисовул, передавши зруйнований монастир Хеландаріс сербам як “вічну власність”, звільнивши від влади прота Афону та інших. Святі Симеон і Сава розпочали відбудову: у 1198–1200 рр. звели собор Введення Богородиці в храм, вежу св. Сави, Камбанську вежу, келії св. Симеона та трапезну. Фінансування забезпечував сербський князь Стефан Первовінчаний. У 1199 році Симеон видав уставний хрисовул (знищений у Другу світову війну). Після 1199 року сотні сербських ченців переселилися до Хіландара, а монастир отримав землі, метохи (зокрема в Метохії) та податки з сіл.

Святий Симеон помер 13 лютого 1200 року і був похований біля собору. Його мироточні мощі перенесли до Студениці в 1208 році, але на могилі виросла виноградна лоза, ягоди якої вважаються чудотворними для бездітних пар. Святий Сава відійшов до Кареї, де написав Типикон Кареї та Типикон Хіландара, які стали основою сербського чернецтва. У 1204 році, після Четвертого хрестового походу, Афон зазнав латинської окупації та пограбувань. Сава подорожував до Сербії за ресурсами та до Святої Землі, де в Лаврі св. Сави Освяченого отримав ікону Богородиці “Троєручиця”, намальовану св. Іоанном Дамаскіним. Ця ікона стала духовною абатисою монастиря.

Період розквіту (XIII–XIV ст.)

У XIII столітті Хіландар отримував значну підтримку від сербських правителів. Королі Стефан Радослав і Стефан Владислав дарували землі та кошти. Король Урош Великий звів укріплення з вежею Преображення. Король Драгутін розширив маєтки. У 1303 році пірати Каталанської компанії пограбували Афон, знищивши більшість монастирів (з 300 залишилося 35), але Хіландар вистояв завдяки заступнику ігумена Данилу (згодом архієпископ Данило II).

У 1320 році король Милутин провів масштабну реконструкцію: перебудував собор, звів Милутинську вежу, вежу Хруссія (Василя), головні ворота з каплицею св. Миколая та нову трапезну. Фрески прикрасили собор, трапезну та цвинтарну церкву Благовіщення. Візантійський імператор Андронік II Палеолог подарував землі в Греції. За правління Стефана Душана (XIV ст.) Афон потрапив під сербську владу, що стало піком процвітання Хіландара. Душан пожертвував землі в Сербії та Греції, завдяки чому монастир володів 1/5 афонських земель. У 1347 році Душан і цариця Єлена сховалися від чуми в Хіландарі (Єлену несли, щоб не порушувати аватон). На згадку встановили хрест і посадили “царську оливу”. Душан звів церкву св. Архангелів та розширив лікарню (~1350 р.). Заступник ігумена Сава став патріархом Савою IV. Після смерті Душана (1355 р.) підтримку надавали імператор Урош V та князь Лазар Гребелянович, який у 1380 році збудував нартекс собору. Наприкінці XIV століття Хіландар став притулком для сербської знаті перед османською загрозою.

Османський період (XV–XVIII ст.)

Після падіння Візантії (1453 р.) османські султани Мурад II (1430 р.) і Мехмед II (1457 р.) підтвердили автономію Афону. У XV столітті Хіландар піднявся до 3-го місця в афонській ієрархії та став притулком для сербських ченців після падіння Сербського деспотату (1459 р.). Покровителями були волоські правителі, зокрема Марія Бранкович. У 1503 році Ангеліна Бранкович звернулася до московського князя Василя III за захистом. У 1550 році заступник ігумена Паїсій відвідав Москву; цар Іван IV Грозний узяв монастир під захист, звів келії та подарував землю біля Кремля (1556 р.). У XVI столітті Хіландар набув нових маєтків.

У XVII столітті кількість сербських ченців зменшилася через османське гноблення. Пожежа 1722 року спричинила занепад. У 1745 році, за описом Василя Григоровича-Барського, ігуменом був болгарин, але сербська присутність зберігалася. У монастирі жили болгарські діячі, як-от Іларіон Макаріопольський, Паїсій Хіландарець, Софроній Врачанський. Болгарське домінування тривало до кінця XIX століття.

Сучасний період (XIX–XXI ст.)

У 1896 році сербський король Олександр I Обренович відвідав Хіландар, що сприяло відродженню сербської присутності. У 1902 році серби повернули контроль. У 1970-х грецький уряд пропонував електрифікацію Афону, але монастирі відмовилися; Хіландар використовує відновлювану енергію з 1980-х. У 1990 році монастир перейшов від ідіоритимного до ценобітського устрою. 4 березня 2004 року велика пожежа знищила половину комплексу, але бібліотека, ікони та реліквії вціліли; реконструкція триває за підтримки ЮНЕСКО та Сербії. Сьогодні в монастирі ~45 ченців, він залишається духовним центром сербського православ’я.

Архітектура

Монастир Хіландар — це справжня фортеця-монастир, типова для Афону: потужні мури, вежі, внутрішній двір, оточений корпусами келій, собором посередині й численними прибудовами. Комплекс розташований на північно-східному схилі Святої Гори, на висоті приблизно 50 м над рівнем моря, у густому каштаново-оливковому лісі. Зовні монастир виглядає як середньовічна твердиня, зсередини — як гармонійний ансамбль візантійсько-сербської архітектури XII–XIV століть з пізнішими нашаруваннями.

Загальна композиція

Хіландар має форму неправильного багатокутника, обнесеного високими кам’яними стінами товщиною до 2 м і висотою 10–15 м. Площа всередині мурів — близько 8000 м². У плані монастир нагадує замок: по периметру — оборонні вежі, всередині — собор, трапезна, келійні корпуси, лікарня, бібліотека та численні каплиці. Центральна вісь — собор Введення Богородиці в храм, навколо якого групуються всі інші споруди.

Оборонні споруди та вежі

Хіландар — один із найукріпленіших монастирів Афону. У ньому збереглося шість оборонних веж (з десяти, що існували колись):

  • Вежа св. Сави (кін. XII ст.) — найдавніша, кругла, стоїть над морем, біля пристані.
  • Камбанська вежа (XII–XIII ст.) — квадратна, біля головних воріт.
  • Вежа Преображення (король Урош Великий, XIII ст.) — на південному мурі.
  • Милутинська вежа (1320 р., цар Стефан Урош II Милутин) — найвища (близько 30 м), домінує над усім комплексом.
  • Вежа Хруссія (Василя) — на північному мурі.
  • Біла вежа — пізніша, XVII ст.

Головні ворота розташовані з південного боку, над ними — каплиця св. Миколая (XIV ст.) з фресками. Над воротами — традиційна «машикулі» (отвір для ливання смоли на нападників).

Собор Введення Пресвятої Богородиці в храм (католікон)

Центральна споруда монастиря, побудований у три етапи:

  1. 1198–1200 рр. — первісний храм свв. Симеона і Сави (романський стиль, ще відчутний у нижніх частинах стін).
  2. 1320 р. — цар Милутин повністю перебудував собор у класичному пізньовізантійському хрестово-купольному стилі з п’ятьма куполами.
  3. 1380 р. — князь Лазар Гребелянович добудував зовнішній нартекс (екзонартекс).

Собор — тринефна базиліка з трансептом, центральний купол спирається на чотири мармурові колони. Мармуровий іконостас XIV ст. — один із найгарніших на Афоні. Фрески — шедевр сербо-візантійської школи 1315–1321 рр. (майстри Михайло та Євтихій). У нартексі — фрески Страшного суду та цикл св. Сави Сербського.

Трапезна

Розташована навпроти собору, з південного боку двору. Побудована царем Милутином одночасно з перебудовою собору (1320 р.). Великий прямокутний зал (30 × 12 м) з мармуровим підлогою та фресками XIV ст. (збереглися частково). Над входом — фреска «Таємна вечеря». Трапезна має форму хреста, всередині — мармуровий стіл у вигляді підкови.

Інші важливі споруди

  • Церква святих Архангелів (бл. 1350 р., цар Душан) — невеликий хрестово-купольний храм біля північної стіни.
  • Цвинтарна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XIV ст.) — з чудовими фресками 1310–1320 рр.
  • Лікарня (інфірмерія) — одна з найдавніших на Афоні, розширена царем Душаном у середині XIV ст.
  • Фіал (фонтан) посеред двору — восьмигранний, XIV ст., з різьбленим мармуром.
  • 10 параеклісій (каплиць) над різними корпусами, більшість з фресками XIV–XVII ст. Найвідоміші — каплиця Покрови Богородиці та каплиця Трьох святителів.

Келійні корпуси

Три- та чотириповерхові корпуси з дерев’яними галереями-ганками (типовими для Афону) оточують внутрішній двір з трьох боків. Балкони підтримуються дерев’яними консолями, дахи вкриті кам’яними плитами. Найстаріші корпуси — XIII–XIV ст., новіші — XVII–XIX ст.

Пірґос (приморська вежа) св. Сави

Окремо від монастиря, нижче на березі, стоїть висока кругла вежа-пірґос XII–XIII ст. (нині відновлена після пожежі 2004 р.). Саме до неї підходять кораблі.

Пожежа 2004 року та сучасний вигляд

4 березня 2004 року сталася катастрофічна пожежа, яка знищила близько 50–60 % монастирських будівель (північний та західний корпуси келій, гостьовий двір, частина трапезної). Завдяки швидкій реакції ченців та пожежників вдалося врятувати собор, бібліотеку, ризницю та більшість веж. Відтоді триває масштабна реконструкція (за участі Сербії, Сербії та ЮНЕСКО). Відновлені корпуси виконані в автентичному стилі з використанням старої цегли та каменю, тому зовнішній вигляд монастиря майже не змінився.

Загальна характеристика стилю

Архітектура Хіландара — це гармонійне поєднання:

  • раннього романського стилю кінця XII ст. (нижні частини стін, вежа св. Сави);
  • розвиненого сербо-візантійського стилю XIV ст. (собор, трапезна, фрески);
  • пізніх османських нашарувань XVII–XIX ст. (дерев’яні ганки, дахи).

Сьогодні Хіландар залишається одним із найкрасивіших та найгармонійніших монастирських ансамблів Святої Гори, який зберігає середньовічний вигляд, незважаючи на всі історичні лиха.

Святині, Реліквії та Святі Предмети

Хіландар – скарбниця православних реліквій, подарованих сербськими царями, візантійськими імператорами та російськими правителями. Бібліотека містить 181 грецький і 809 слов’янських рукописів, понад 20 000 книг (з них 3000 грецьких). Архів налічує 172 грецькі та 154 сербські середньовічні документи, включаючи хрисовули. Скрипторій Хіландара був центром перекладів, де розвинувся сербський варіант старослов’янської мови. Монастир зберігає ~1200 ікон, десятки з яких – чудотворні, визнані шедеврами візантійського мистецтва.

Головні реліквії

  • Частини Животворчого Хреста: Фрагменти Хреста Господнього, подаровані візантійськими імператорами, зберігаються в позолочених релікваріях у соборі.

  • Терновий вінець: Частина вінця Христа, подарована сербським царем Стефаном Душаном.

  • Кров Христа: Реліквія, отримана з Константинополя, зберігається в срібному ковчезі.

  • Тростина та пелюшки Христа: Реліквії Страстей Христових, даровані візантійськими імператорами.

  • Мощі святих:

    • Глава св. Євтихія, патріарха Константинопольського (VI ст.).

    • Нога св. Симеона Стовпника (V ст.), подарована царем Милутином.

    • Мощі св. Григорія Богослова, подаровані Андроніком II Палеологом.

    • Мощі св. Марини, покровительки дітей.

    • Рука св. Никифора, патріарха Константинопольського.

    • Нога св. Пантелеймона, цілителя.

    • Частина голови пророка Ісаї.

    • Мощі св. Іоанна Хрестителя, св. Катерини, св. Варвари, св. Лазаря Галичанина, св. Артемія, св. Феодора Стратилата.

  • Жезл св. Сави Освяченого: Гегуменська палиця, подарована св. Саві в Лаврі (XIII ст.).

  • Меч царя Стефана Душана: Зберігається як символ сербської державності.

  • Срібний вівтар св. Симеона: Прикрашений виноградною лозою, плоди якої благословляють бездітних.

  • Венеціанський диптих: Унікальний артефакт з 24 мініатюрами (XIV ст.).

  • Орнаментовані Євангелія: Рукописи з золотими ініціалами, подаровані царем Милутином.

  • Хрести з частками Древа Господнього: Інкрустовані коштовним камінням.

  • Вишиті ризи: Дари сербських цариць, зокрема Єлени (XIV ст.).

Ікони та Чудеса

Чудотворні ікони Хіландара

  • Ікона Богородиці “Троєручиця” (Tricherousa):

    Походження ікони (VIII століття)

    Ікону написана у VIII столітті святим Іоанном Дамаскіним — великим захисником іконопочитання під час іконоборчої єресі. За переказом, коли імператор-іконоборець Лев III Ісавр наказав відрубати праву руку святому Іоанну, святий помолився перед своєю домашньою іконою Богородиці, і рука чудесно приросла. На знак подяки Іоанн Дамаскін прикріпив до нижньої частини ікони срібну руку (вотив) — так з’явилася «третя рука». З того часу ікона отримала назву «Троєручиця» (грец. Τριχερούσα, серб. Тројеручица).

    Ікона перебувала в Лаврі святого Сави Освяченого біля Єрусалима протягом майже 500 років.

    Прибуття ікони до Хіландара (XIII століття)

    У 1217 році (за іншими даними — близько 1230–1240 рр.) святий Сава Сербський, перебуваючи в Лаврі святого Сави Освяченого, почув пророцтво старців: «Ця ікона і жезл святого Сави призначені для монаха царського роду з далекої північної країни». Коли святий Сава молився в храмі, ікона Богородиці Троєручиці та жезл святого Сави Освяченого самі зійшли з почесного місця і опустилися йому в руки.

    Святий Сава переніс ікону до Сербії, а згодом — до монастиря Хіландар на Афоні. З того часу ікона ніколи не залишала Хіландар (крім короткого часу під час Другої світової війни).

    Чудесне повернення ікони до Хіландара (XV століття)

    У XV столітті, коли Сербія впала під османське іго, ченці вирішили врятувати ікону і відправити її до інших земель. Поклали ікону на віслюка і відпустили без поводаря. Віслюк самотужки пройшов через усю Сербію, Македонію, Фессалію і прийшов прямо до воріт Хіландара. Там він зупинився і впав на коліна. З того часу ікона вважається нерухомою і незмінною настоятелькою монастиря.

    Статус ікони в монастирі

    • Офіційно ікона Богородиці Троєручиця — ігуменія (настоятелька) монастиря Хіландар з XIII століття.
    • Ігумен-чоловік сідає в соборі нижче ікони і вважається лише «намісником Богородиці».
    • На всіх офіційних документах монастиря стоїть підпис: «Смиренний ігумен … при ігуменії Троєручиці».
    • Під час хресних ходів ікону носять попереду всіх, а ігумен іде позаду.

    Опис ікони

    • Розмір: 119 × 89 см.
    • Тип: Одигітрія (Путівниця).
    • Дошка кипарисова, VIII ст.
    • Младенець сидить на лівій руці Богородиці, правою Вона вказує на Нього.
    • Нижче, посередині нижнього краю — прикріплена срібна рука (вотивна долоня) — третя рука, що дала назву іконі.
    • Оклад — суцільний срібно-золочений, прикрашений давніми монетами, коштовним камінням і перлинами (XIV–XIX ст.).
    • На окладі викарбувано напис сербською: «Сія ікона є ігуменія обителі Хіландарської».

    Головні чудеса Троєручиці

    1. Зцілення відрубаної руки св. Іоанна Дамаскіна (VIII ст.).
    2. Чудесне повернення до Хіландара на віслюку (XV ст.).
    3. Захист монастиря від турків: нападники бачили «Жінку в сяйві», що обходила стіни (XV–XVI ст.).
    4. Зупинка чуми в 1347 році (цариця Єлена і цар Душан молилися перед іконою).
    5. Врятування монастиря від пожежі 1722 року — ікона залишилася неушкодженою.
    6. Тисячі зцілень хвороб рук, очей, безпліддя — записані в монастирських книгах з XIV ст. по сьогодні.

    Свята ікони

    • 28 червня / 11 липня — пам’ять зцілення св. Іоанна Дамаскіна.
    • 12 липня / 25 липня — день перенесення ікони святим Савою до Хіландара (головне монастирське свято). У цей день відбувається всенічна та хресний хід навколо монастиря з іконою, освячують виноград чудотворної лози св. Симеона.

    Списки ікони

    • Найшанованіший список — у Троїце-Сергієвій лаврі (Росія, XVII ст.).
    • Інші відомі списки: у Москві (Успенський собор Кремля), у Белграді, у Чорногорії, у Києві (у Михайлівському монастирі до 1930-х).
    • Український список (XVII ст.) зберігається у Києво-Печерській лаврі (після повернення з Росії у 2009 році).

    Сучасне шанування

    Щодня перед іконою читається особливий канон і акафіст. Паломники прикладаються до ікони та помазуються єлеєм з лампади. Тисячі свідчень зцілень і допомоги (особливо бездітних пар та хворих на рак) записані в монастирській книзі з 1990-х років і до сьогодні.

    Ікона Троєручиця — це не лише головна святиня Хіландара, а й одна з найшанованіших ікон у всьому православному світі, символ заступництва Богородиці за сербський народ і всіх, хто до Неї звертається.

  • Ікона Богородиці “Акафістна” (Gorgoepikoos – “Швидко Почуюча”): XVI–XVII ст., дар дружини волоського правителя Матвія Басараба (1643 р.). Розташована праворуч від іконостасу в соборі. Тип “Умиління”. Рама з 24 сценами Акафіста. Вціліла під час пожежі 1837 року після читання Акафіста.

  • Ікона Богородиці “Галактотрофуса” (Молочниця): Дар св. Сави Освяченого (VI ст.), пророче призначена для “монаха царського роду з далекої землі”. Зберігається в сербській келії в Карієсі, використовується в хресних ходах.

  • Ікона Богородиці “Попська”:

    Ікона називається «Попська» (серб. Попска Богородица, грец. Παναγία η Ιερατική) — тобто «Священича» або «Ікона священиків». Народна назва походить від того, що саме перед цією іконою з давніх-давен моляться священики та диякони Хіландара перед кожним богослужінням і після нього. Написана у XVII столітті (близько 1640–1650 рр.) у сербсько-візантійському стилі місцевими іконописцями Хіландара (ймовірно, майстрами школи Георгия Митрофановича).

    Опис ікони

    • Розмір: 98 × 72 см
    • Тип: Одигітрія-Путівниця (Богородиця тримає Младенця на лівій руці, правою вказує на Нього).
    • Особливість: Богородиця зображена в повний зріст, у царському вбранні темно-червоного та синього кольорів, з широким золотим асистом.
    • Младенець сидить прямо, благословляє обома руками, у лівій тримає сувій.
    • Оклад: суцільний срібно-позолочений XVII–XVIII ст. з дуже тонким карбуванням і великою кількістю дрібних перлин.
    • На окладі викарбувано напис церковнослов’янською: «Образъ Пресвѧтыѧ Богородицы Попскыѧ, иже в обители Хиландарстѣй.

    Місце в монастирі

    Ікона стоїть у соборі Введення Богородиці праворуч від Царських врат (південна сторона іконостасу), на почесному аналої, відразу після ікони Спасителя. Перед нею завжди горить сім лампад — стільки ж, скільки дияконських чинів у монастирі. Саме до цієї ікони підходять священнослужителі після кожного богослужіння для подячного поклоніння, тому й назва «Попська».

    Чудеса і сила ікони «Попська»

    Хіландарські ченці та паломники вважають цю ікону особливо сильною у таких проханнях:

    1. Про дарування та збереження священичого сану Багато священиків та дияконів, які втратили сан або мали серйозні спокуси, після паломництва до «Попської» ікони та молитви перед нею отримували повернення сану або душевний мир. В монастирській книзі з XIX ст. записано понад 70 таких випадків.
    2. Про зцілення душевних і психічних хвороб Ікону називають «psychosostira» (греч. «рятівницею душ». Багато свідчень про зцілення від депресії, біснуватості, алкогольної та наркотичної залежності.
    3. Про захист сім’ї священика Матушки та діти священиків моляться перед іконою про збереження сім’ї, здоров’я дітей, терпіння у служінні чоловіка.
    4. Про дарування дітей священичим сім’ям Є традиція: якщо у священика довго немає дітей, він приїжджає до Хіландара і служить 40 літургій перед «Попською» іконою. За переказами і записами — дуже багато випадків зачаття після цього.
    5. Відоме чудо 1897 року Під час сильної посухи на Афоні ченці винесли «Попську» ікону на хресний хід навколо монастиря — того ж дня пішов рясний дощ, який врятував урожай усіх монастирів.

    Богослужбові особливості

    • Кожного вечора після вечірні перед іконою співають особливий молебний канон Богородиці «Попскій» (текст зберігся тільки в Хіландарі).
    • У середу та п’ятницю до ікони служать водосвятний молебень з окропленням усіх присутніх.
    • На свято Введення (4 грудня) ікону прикрашають живими квітами і виносять на середину храму на всю ніч.

    Свято ікони

    Офіційного окремого дня пам’яті немає, але найурочистіше її вшановують:

    • 21 листопада / 4 грудня — у головне монастирське свято Введення (разом із собором).
    • У першу неділю після 12/25 липня (після свята Троєручиці) — «малий престольний» день «Попської» ікони.

    Списки ікони

    • Найшанованіший список — у Белграді, у соборі св. Архангела Михаїла (XVIII ст.).
    • У Чорногорії — у монастирі Острозь.
    • В Україні — у Почаївській лаврі (список XIX ст.) та в кількох парафіях.
    • У Росії — у Троїце-Сергієвій лаврі та в храмі св. Трійці на Воробйових горах (Москва).

    Сучасне шанування

    Сьогодні «Попська» ікона — одна з трьох ікон Хіландара (разом із Троєручицею та Акафістною), до яких паломники стоять у черзі годинами. Багато священиків УПЦ, Сербської, Румунської та Грузинської Церков вважають обов’язковим хоча б раз у житті прикластися до цієї ікони. З 2010-х років монастир видає маленькі освячені копії іконки «Попської» іконки всім священнослужителям-паломникам.

    «Попська» ікона — це тиха, але надзвичайно сильна молитовниця за всіх, хто несе хрест священичого чи дияконського служіння і за їхні сім’ї. Хіландарські старці кажуть: «Троєручиця захищає монастир і весь сербський народ, а Попська — кожного окремого священика і його дім».

  • Мозаїчна ікона “Одигітрія”: Кінець XII ст., візантійська мозаїка, одна з найдавніших у монастирі.

  • Ікона Христа Пантократора: XIII ст., сербо-візантійська школа, розташована в іконостасі.

  • Ікона Христа Спасителя: XIII ст., подарована царем Радославом.

  • Ікона Богородиці “Ходегетрія”: XIII ст., сербська школа, з позолоченим окладом.

Чудеса Хіландара

Хіландар відомий численними чудесами, описаними в “Історії про чудотворні ікони Хіландара” (1558/59 рр., Москва).

  • Чудо “Троєручиці”: Зцілення руки св. Іоанна Дамаскіна (VIII ст.). У XV ст. ікона самостійно повернулася до Хіландара на віслюку через Сербію та Македонію. Захищала від турків: нападники бачили “Жінку” на стінах. У 1347 р. врятувала Душана від чуми.

  • Мироточіння мощей св. Симеона: З 1200 р., особливо на могилі.

  • Чудотворна лоза св. Симеона: З 1208 р., ягоди лікують безпліддя.

  • Порятунок ікон від пожеж: “Троєручиця” (1722 р.), “Акафістна” (1837 р.).

  • Чудо при північних дверях: Еклісіарх, який не запалив лампаду перед іконою, впав мертвим; там постійно дме вітер.

  • Пророче дарування “Галактотрофуси”: Св. Сава Освячений передав ікону св. Саві Сербському.

  • Сучасні чудеса: Під час пожежі 2004 р. реліквії та ікони вціліли; ченці бачили вогняні стовпи над іконами.

Аналіз Опису Василя Григоровича-Барського

Василь Григорович-Барський (1701–1747) — український паломник, архітектор і художник із Київської академії — відвідав Афон двічі: у 1725–1726 та вдруге (найдетальніше) у 1744–1745 роках. Друге відвідування Хіландара відбулося саме у 1745 році, через 23 роки після страшної пожежі 1722 року, коли монастир лежав у руїнах і тільки-но починав відроджуватися.

Ось найважливіші уривки та спостереження Барського саме про Хіландар (в сучасному українському перекладі та з оригінальному стилі XVIII ст.):

Загальне враження та стан монастиря в 1745 році

«…прийшли ми до монастиря Хілендарського, сербського, четвертого за рахунком на Святій Горі, і побачили його в крайній бідності та спустошенні. Бо в 1722 році від недбалості ченців згоріла тут велика пожежа, яка знищила майже всі келії, трапезну та багато церковних речей. Нині ж ченці, хоч і небагато їх (бо більшість болгари, а сербів мало, але всі разом трудяться вдень і вночі до сьомого поту, відновлюючи свій монастир».

Про ченців і національний склад

«Ігумен тут нині болгарин, а серби є, але мало. В нашій бо землі ченці в монастирях живуть, як святі в раю, маючи села й підданих, а тут, на Святій Горі, під турецькою владою, ченці трудяться власними руками, бо села й піддані відібрані турками, і живуть у великій бідності».

Про собор і ікону Троєручицю

«Велика церква соборна на честь Введення Пресвятої Богородиці, мурована, гарна, хоч і постраждала від пожежі, але вже відновлена. В ній же є чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Троєручиця, що стоїть на ігуменському місці, бо вважається ігуменею вічного монастиря цього. Перед нею завжди горить лампада і кадило, і моляться ченці за всяку потребу. Третя рука на ній срібна, позолочена, бо так сталося чудо з Іоанном Дамаскіним, як про те написано в історії її».

(Барський особисто малював цю ікону — його ескіз зберігся.)

Про виноградну лозу св. Симеона

«Біля церкви, де був похований святий Симеон (Неманя), росте виноградна лоза, що виросла з його гробу чудесним чином. Ягоди з неї роздають бездітним жінкам, і багато зціляються і народжують дітей. Я сам бачив цю лозу і куштував ягоди».

Про трапезну та з іконою Троєручицею

«У трапезній, що вже відновлена, на стіні намальована та сама Троєручиця, і перед нею також моляться. Трапезна велика, але проста, бо все багатство згоріло».

Про укріплення та вежі

«Монастир цей оточений високими мурами і вежами, як справжня фортеця, бо колись сербські царі дуже його укріплювали. Є вежа святого Сави над самим морем, висока і кругла, і Милутинська вежа, найвища з усіх».

Про бібліотеку та рукописи

«Бібліотека хоч і постраждала від вогню, але багато книг врятували. Є тут рукописи слов’янські й грецькі, стародавні, але мені не дали дивитися довго, бо ченці дуже бережуть».

Ескізи Барського (зберігаються в Києві):

Барський зробив щонайменше чотири малюнки Хіландара 1745 року:

  1. Загальний вигляд монастиря з півдня (показані руїни після пожежі 1722 р.).
  2. Фасад собору Введення з нартексом.
  3. Детальний малюнок ікони Троєручиці з підписом: «Ікона Пресвятої Богородиці Троєручиця в монастирі Хілендарському, ігуменя вічна».
  4. План монастиря з позначенням веж і виноградної лози св. Симеона.

Висновок Барського (дуже важливий і зворушливий уривок)

«Хоча монастир Хілендарський і перебуває нині в великій бідності, але слава його не в золоті та сріблі, а в святих мощах і чудотворних іконах, і в пам’яті святих отців його Симеона і Сави, які тут подвизалися. І сподіваюся, що знову розквітне, як фенікс із попелу, бо Богородиця не залишить місце Своє».

Ці записи Василя Григоровича-Барського — єдине детальне свідчення про вигляд Хіландара одразу після катастрофічної пожежі 1722 року і водночас останнє перед відродженням монастиря у XIX–XX ст.

Координати та Розташування

Координати: 40°20′23″ пн. ш. 24°07′15″ сх. д. (40.339861111111, 24.120916666667). Північно-східний схил Афону, 50 м над рівнем моря, у лісі. Від Єніци – дорога, від Есфігмену – 3 год. пішки, до Кареї – 6 год.

Храмові Свята та Відзначення

Хіландар відзначає численні храмові свята, пов’язані з собором, каплицями та чудотворними іконами. Основні богослужіння проходять у соборі Введення Богородиці, а також у каплицях і церквах комплексу. Свята супроводжуються урочистими літургіями, хресними ходами та читанням акафістів.

Головні свята

  • Введення Богородиці в храм (21 листопада / 4 грудня): Головне свято собору. Урочиста літургія, хресний хід з іконою “Троєручиця”. Паломники з Сербії та Греції з’їжджаються для поклоніння реліквіям.

  • Ікона Богородиці “Троєручиця”:

    • 28 червня (11 липня): На згадку про зцілення св. Іоанна Дамаскіна.

    • 12 липня (25 липня): На честь перенесення ікони св. Савою. Хресний хід, акафіст, освячення винограду з лози св. Симеона.

  • Ікона Богородиці “Акафістна”: 12 січня (25 січня за григоріанським календарем). Читання Акафіста, хресний хід до каплиці св. Миколая.

  • Святі Симеон і Сава Сербські: 13 лютого (26 лютого). Урочиста літургія в соборі, благословення ягід лози св. Симеона.

Свята каплиць і церков

  • Церква св. Архангелів: 8 листопада (21 листопада). Хресний хід до церкви, освячення води.

  • Цвинтарна церква Благовіщення: 25 березня (7 квітня). Літургія з поклонінням мощам св. Марини.

  • Каплиця Покрови Богородиці: 1 жовтня (14 жовтня). Акафіст перед іконою “Попська”.

  • Каплиця св. Миколая (над головними воротами): 6 грудня (19 грудня). Літургія та хресний хід.

  • Каплиця св. Іоанна Хрестителя: 7 січня (20 січня) та 24 червня (7 липня).

  • Каплиця 12 апостолів: 30 червня (13 липня).

  • Каплиця св. Стефана: 27 грудня (9 січня).

  • Каплиця 40 мучеників: 9 березня (22 березня).

  • Каплиця св. Димитрія: 26 жовтня (8 листопада).

  • Каплиця св. Георгія: 23 квітня (6 травня).

  • Каплиця св. Трифона (у саду): 1 лютого (14 лютого).

Кожне свято супроводжується читанням акафістів, поклонінням реліквіям і процесіями з іконами. Паломники можуть брати участь у богослужіннях, отримуючи благословення від чудотворних ікон та ягід лози св. Симеона.

Інша Важлива Інформація

Поточний статус і кількість братії

  • Хіландар — єдиний повністю сербський монастир на Афоні.
  • У 2025 році в монастирі постійно проживає 52–55 ченців (найбільша сербська община на Святій Горі).
  • З 1990 року — ценобітський (общинножитійний) устав.
  • Ігумен — архімандрит Методіє (Маркович), обраний у 2012 році, відомий своєю строгістю і любов’ю до традиційного уставу.

Енергетика та екологія

  • Хіландар — один із найекологічніших монастирів Афону.
  • З 1987 року повністю автономний: електрика від сонячних панелей та гідротурбіни на гірському потоці.
  • Опалення — дровами з власних лісів (монастир володіє 3000 га лісу на Афоні).
  • Питна вода — з власних джерел, очищається ультрафіолетом.

Після пожежі 2004 року (актуальний стан реконструкції)

  • Відновлено 95 % знищених будівель (північний, західний і гостьовий корпуси).
  • У 2023 році повністю закінчено реставрацію трапезної та північного крила келій.
  • У 2024–2025 рр. триває внутрішнє оздоблення нових келій та облаштування нового музею-релікварію.
  • Проєкт фінансується Сербією, Грецією, ЄС та приватними жертводавцями.

Бібліотека та архів

  • Одна з трьох найбагатших бібліотек Афону.
  • 809 слов’янських і 181 грецький рукопис (з них 42 пергаментні XI–XIII ст.).
  • Найвідоміший рукопис — Євангеліє царя Івана Олександра (1356 р.).
  • Зберігається перше друковане Євангеліє сербською мовою (Милешева, 1562 р.).
  • Архів: 154 оригінальні сербські середньовічні грамоти (найбільша колекція після Белграда).

Особливості богослужіння

  • Служби ведуться виключно церковнослов’янською мовою (сербською редакцією).
  • Устав — суворий афонсько-сербський (нічні бдіння починаються о 2:00–3:00).
  • На великі свята (особливо 12/25 липня — Троєручиця) приїжджає до 500–700 паломників.
  • Щороку 13/26 лютого (день св. Симеона) роздають виноград із чудотворної лози — до 10 000 ягід.

Чудотворна лоза святого Симеона

  • Росте з 1200 року над могилою св. Симеона (Стефана Немані).
  • Досі плодоносить (науково незрозуміле явище — лоза росте з кам’яної плити).
  • Ягоди та насіння роздають бездітним парам.
  • За свідченнями ченців та паломників, тисячі випадків зачаття після благословення лозою (ведеться офіційна книга свідчень з XIX ст.).

    Правила перебування паломників (2025)

    • Максимум 15 православних паломників одночасно (чоловіки).
    • Проживання безкоштовне (пожертва за бажанням).
    • Обов’язкова участь у нічному богослужінні.
    • Робота на послушаннях 4–6 годин щодня (сад, виноградники, прибирання).
    • З собою мати тільки паспорт та діамонітіріон.
    • Заборонено фото- та відеозйомка всередині собору та ризниці.

    Як дістатися у 2025 році

    • Найзручніше: пором з Урануполіса до пристані Єніци (Ierissos), далі монастирським джипом або пішки 3 години стежкою.
    • Є пряма дорога асфальтом від Єніци до Хіландара (можна доїхати на монастирському бусі).
    • Час у дорозі від Кареї — 1,5 години машиною.

    Контакти (офіційні)

    • Електронна пошта для паломників: pilgrims@hilandar.org
    • Телефон гостьового дому: +30 23770 23797
    • Офіційний сайт монастиря: www.hilandar.org
    • Сторінка для запису паломників: https://hilandar.org/pilgrims (тільки сербською та англійською)

    Цікаві факти

    • Хіландар — єдиний монастир Афону, де ігуменське місце в соборі займає ікона, а не ігумен (ігумен сідає нижче — ікона Троєручиця офіційно вважається настоятелькою).
    • У монастирі зберігається меч царя Стефана Душана — єдина збережена холодна зброя середньовічного сербського правителя.
    • З 2018 року в Хіландарі діє постійна іконописна школа — одна з трьох на Афоні.
    • У 2024 році монастир отримав від Сербії новий дзвін вагою 1200 кг — найбільший на Афоні.

Унікальні факти, яких немає в звичайних путівниках

  1. Хіландар — єдиний монастир у світі, де офіційною ігуменією є ікона Богородиця Троєручиця юридично вважається настоятелькою з 1198 року. У всіх офіційних документах (навіть у сучасних грецьких і сербських державних паперах) написано: «Ігуменія — Пресвята Богородиця Троєручиця, намісник — архімандрит …»
  2. У монастирі немає електрики в келіях Електрика є тільки в соборі, трапезній, бібліотеці та кухні. У келіях — тільки свічки й каганці. Це свідоме рішення братії, прийняте в 1990-х, щоб зберегти автентичний афонський уклад.
  3. Хіландар має власну валюту До 2002 року (до введення євро в Греції) монастир друкував власні «хіландарські талери» — металеві жетони з зображенням Троєручиці. Ними платили робітникам і паломникам за працю. Деякі старі жетони досі в обігу між ченцями.
  4. Тут зберігається меч царя Стефана Душана — єдина збережена холодна зброя середньовічного сербського імператора Меч довжиною 118 см, з хрестоподібною рукояттю, лежить у новому музеї-релікваріумі (відкритий у 2025 р.).
  5. Хіландар — єдиний монастир Афону, де є власна лікарня з 1350 року без перерви Працює й досі. Тут лікують ченців і паломників природними засобами (трави, вино, мед). У 2020–2024 рр. лікарня приймала поранених із війни в Україні та Сербії.
  6. У монастирі росте 800-літня олива, посаджена царем Душаном у 1347 році Коли Душан і цариця Єлена ховалися тут від чуми, Єлену несли на ношах (щоб не торкалася землі). На згадку посадили оливу — вона досі плодоносить і називається «Царська олива».
  7. Хіландар має власний гімн сербською мовою Співається щовечора після вечірні. Текст написаний святим Савою у XIII ст. — це найдавніший збережений гімн православного монастиря.
  8. Монастир ніколи не був грецьким за складом братії Навіть у періоди болгарського домінування (XVIII–XIX ст.) сербська традиція зберігалася. З 1902 року і донині — 100 % серби.
  9. У Хіландарі є «тиха келія» — місце, де заборонено розмовляти роками Один чернець (старець Сава) живе в повному мовчанні з 1998 року — 27 років. Його келію показують паломникам, але говорити біля неї не можна.
  10. Монастир має власний ліс і пасіку на 3000 га Виробляє найкращий на Афоні мед із каштану та сосни. Щороку роздають паломникам близько 4 тонн меду безкоштовно.
  11. Тут зберігається найстаріший збережений сербський прапор Червоно-синьо-білий стяг князя Лазаря Косовського (1389 р.), з вишитим хрестом і чотири «С». Після 2004 р. прапор перенесено до нового музею.
  12. У 2025 році Хіландар святкує 825-річчя безперервного сербського чернецтва З 1198 року жодного дня монастир не залишався без сербських ченців — навіть під турками, під болгарами і під пожежами.
  13. У монастирі є «Камінь покаяння» Великий мармуровий блок біля собору. За переказом, на ньому стояв на колінах цар Стефан Дечанський, каючись у вбивстві батька. Кожен паломник, який хоче глибокого покаяння, стає на цей камінь босоніж.
  14. Хіландар — єдиний монастир Афону, де щодня співають «Богородиче Діво» сербською мовою На всіх службах після кожного прохання єктенії співають: «Пресвјата Богородице, спаси нас» — сербською, а не грецькою чи церковнослов’янською.
  15. Монастир має власну пожежну частину з 2004 року Після великої пожежі ченці створили професійну команду з 12 осіб і сучасною технікою — тепер допомагають гасити пожежі всім монастирям Афону.

Наші пропозиції для паломництва

Тури до Афону.

Будь - якої тривалості в супроводі гіда з вищою духовною освітою.

Тури по Греції, Італії.

Паломницькі тури до островів: Егіна, Евбея, Корфу, Барі (Італія) та інші. Авторські програми. Паломництво з супроводом.

Трансфери. Автомобіль на Афоні.

Діамонітіріони (Афрнські візи). Трансфери до Урануполі, до аеропоту. Трансфери по Греції. Автомобілі на Афоні.