Монастир Есфігмен

Зміст

Вступ

Монастир Есфігмен (грец. Μονή Εσφιγμένου) — один з двадцяти монастирів Святої Гори Афон, розташований на північно-східному узбережжі півострова. Він займає 18-те місце в афонській ієрархії та присвячений Вознесінню Господньому. Назва "Есфігмен" походить від грецького слова "σφιγγω" (стискати), що символізує вузьку ділянку землі між трьома пагорбами та морем. Обитель відома своєю суворою чернечою традицією, шанованими святинями та історичними спорами з Вселенським Патріархатом. Ця довідка охоплює історію, святині, ікони, чудеса, координати та храмові свята для паломників та дослідників афонських монастирів.

Історія

Історія монастиря Есфігмен сягає корінням у V століття, коли, за переказами, його заснували візантійський імператор Феодосій II та його сестра свята Пульхерія. Перша обитель була зруйнована обвалом скель, залишки якої видно за 500 м від сучасної споруди. Документально існування монастиря підтверджено з кінця X століття: перша згадка датується 998 роком, коли ігуменом був Теодор. У 1016 році святий Павло з Ксиропотаму згадує обитель у листі, а в 1030 році монах Деметріус з Халкі підписує заповіт як ченець Есфігмену.

У XI столітті монастир процвітав, набуваючи земель на Афоні та поза ним. Тут жили вірменські ченці-халкедоніти, а в 1035 році ігуменом став Теоктіст. У XIII столітті обитель відвідував патріарх Константинопольський Афанасій I, а в 1335–1336 рр. — Григорій Палама, який запровадив ісихазм. Сербський цар Стефан Душан у 1346–1347 рр. видав хрисовули, підтверджуючи володіння землями та звільняючи від податків. Після османського завоювання Афону в 1430 році монастир занепав через піратські набіги та пожежі 1310 та 1344 рр., коли його спустошили сусідні обителі, як Хіландар та Зограф.

Відродження почалося в XVI столітті: у 1531 році пірати зруйнували монастир, але його відбудували завдяки пожертвам волоських правителів. У 1655 році цар Олексій I дозволив ченцям збирати милостиню в Росії кожні п’ять років. У XVII столітті грецький єпископ Григорій з Меленикону став ченцем і відремонтував обитель. У 1797 році патріарх Герасим III проголосив її кенівієм (спільножиттям). У XIX столітті ігумени Акакій, Євтимій, Теодорит та Агафангел відбудували більшість сучасних будівель, включаючи собор (1806–1810 рр.), розписаний у 1811–1841 рр. іконописцями Венеміаном, Захарією та Макарієм.

Під час Грецької війни за незалежність (1821–1832 рр.) османські війська використали монастир як казарми, але після визволення його відновив Агафангел Айонаніт. У Македонській боротьбі (початок XX ст.) ченці підтримували грецьких повстанців проти болгарських четників. З 1970-х років обитель у конфлікті з Вселенським Патріархатом через екуменізм: ченці відмовилися поминати патріархів Атенагороса та Варфоломія I, що призвело до схизми (2002 р.), судових процесів, сутичок (2006, 2013 рр.) та засуджень (2009, 2017, 2019 рр.). Нова братія сформована в 2005 році під проводом архімандрита Христофора Кацулієріса; старі ченці утримують будівлі з гаслом “Православ’я або смерть”. Станом на 2025 рік, ігуменом є архімандрит Варфоломій Газетас (де-юре) та старець Мефодій Папаламбропулос (де-факто).

Конфлікт у монастирі Есфігмен на Афоні: Детальний огляд

Конфлікт у монастирі Есфігмен (грец. Μονή Εσφιγμένου) — один з найтриваліших і найгостріших церковних суперечок на Святій Горі Афон, що триває з 1970-х років. Він стосується доктринальних розбіжностей, майнових прав та авторитету Вселенського Патріархату. “Стара” братія монастиря (близько 80–110 ченців) вважає себе оплотом “істинного православ’я” і відмовляється визнавати патріархів, яких вони звинувачують в екуменізмі (екуменизмі) — спробах єднання з католиками та іншими конфесіями. Ця позиція призвела до схизми, судових процесів, насильства та ізоляції обителі. Нижче — детальний аналіз причин, історії, ключових подій та сучасного стану (станом на грудень 2025 року).

Причини конфлікту

Доктринальна основа: Конфлікт почався в 1972 році, коли патріарх Атенагор I (попередник Варфоломія I) зустрівся з папою римським Павлом VI для “підняття анафем” 1054 року. Ченці Есфігмену вважали це зрадою православ’я, посилаючись на канони, що забороняють молитву з “єретиками”. З 1972 року вони припинили поминати патріархів на літургії та підняли чорні прапори з гаслом “Православ’я або смерть!” (грец. “Ορθοδοξία ή Θάνατος”). Ця позиція посилилася за патріархів Димитрія I, Деметрія II та Варфоломія I, яких звинувачують в “лібералізмі” (екологія, міжрелігійний діалог).
Майновий та адміністративний аспект: Монастир — патріарший і ставропігійний (під безпосереднім підпорядкуванням Константинополя), тому “стара” братія визнана схизматичною та незаконною окупантами з 2002 року. Вселенський Патріархат створив “нову” братію в 2005 році для повернення обителі, але “старі” ченці утримують будівлі, що призводить до судових рішень про виселення.
Соціально-політичний контекст: Конфлікт пов’язаний з ультраконсервативними колами в Греції, включаючи “істинно православних християн” (GOC), які бачать в Есфігмені символ опору “сучасним єресям”. Зовнішні фактори — економічна ізоляція (відмова постачань від інших монастирів) та підтримка від радикальних груп.

Хронологія ключових подій

1972–2002: Початок схизми. Ченці відмовляються поминати патріархів; у 1980-х — перші судові позови. У 2002 році Патріарх Варфоломій I оголошує “стару” братію схизматиками та створює “нову” під проводом архімандрита Методія (пізніше — Мефодія Папаламбропулоса як де-факто лідера “старих”).
2005–2013: Ескалація насильства. Сформована “нова” братія (нині ~23 ченці під архімандритом Варфоломієм Газетасом). Сутички: 2006 р. — поранено 7 ченців “нової” братії; 2013 р. — кидання “молотових коктейлів” у Карієс (столиці Афону), поранено 4 поліцейських; вироки: 2009 р. — умовні терміни за насильство; 2017 р. — 20 років для ігумена Мефодія та Антипи (скорочено до 17 та 9 років апеляцією); 2019 р. — 6 місяців умовно за податкове шахрайство.
2020–2024: Судові перемоги “нової” братії. Верховний суд Греції відхиляє апеляцію “старих” і наказує передати майно. Виселення з залежностей у Ієріссосі та Неа Роді (2020 р.). Поліція проводить рейди, але основні будівлі на Афоні залишаються окупованими. У 2024 р. — підготовка до примусового виселення, але відкладено через загрозу насильства (“старі” мають вибухівку та зброю).
2025 рік: Гострі інциденти.
- 22 травня: Напад на ченців “нової” братії під час прибирання клумби біля монастиря — двоє в рясах побили ченця, спричинивши травму голови. Постраждалий госпіталізований у Медичний центр Афону, потім у Салоніки (різані рани обличчя та тіла). Інцидент стався попри судові заборони.
- 8 липня: Погрози вбивством ігумену Варфоломію — невідомі залишили листа з образами Патріарха Варфоломія та погрозами “вбивства, якщо не складе повноважень” на дверях конаку “нової” братії в Карієсі (100 м від поліції). Поліція розслідує як терористичний акт.
- Червень: Інтерв’ю ігумена Варфоломія The National Herald — опис блокаду (“заморожені рахунки, обхідні постачання”), плани грецького уряду на рейд для арештів та заклик до грецько-американської громади підтримати закон.
- Грудень: “Стара” братія випускає відкритий лист проти “спільних заяв” Патріарха Варфоломія та Папи Римського, називаючи це “паноюзією окупеманізму” (гібридним панісламізмом та екуменізмом).

Сучасний стан (грудень 2025)

“Стара” братія: ~110 ченців живуть в ізоляції без електрики, постачань та комунікацій з іншими монастирями. Виживають на власному виробництві (оливки, риба, городина). Вважають себе “справжніми православними християнами” (GOC), але визнані незаконними окупантами. Утримують будівлі з банерами “Православ’я або смерть!”, мають зброю та вибухівку для опору.
“Нова” братія: ~23 ченці базуються в конаку в Карієсі (адміністративний центр Афону). Визнана Патріархатом і Святою Спільнотою Афону. Планують повернення, але стикаються з переслідуваннями. Ігумен Варфоломій Газетас активно лобіює в пресі та владі.
Реакція влади: Грецька держава виконала рішення щодо зовнішнього майна, але всередині Афону — затримки через ризик насильства. Поліція готується до “рейду”, але побоюється конфронтації. Вселенський Патріархат неодноразово закликав до евакуації (наприклад, у 2022 р. — “негайне виконання судових рішень”).
Наслідки: Конфлікт загрожує репутації Афону як “священного місця” (ЮНЕСКО), впливає на паломництво (обмежений доступ) та культуру (монастир — пам’ятка X ст. з реліквіями). У 2025 р. митрополит Епіфаній (ПЦУ) відвідав “нову” братію, підкресливши єдність з православ’ям.

Вплив на паломників та церкву

Паломникам (тільки чоловікам, віза на 4 дні) рекомендують відвідувати “нову” братію в Карієсі для молитви. Конфлікт символізує ширші розколи в православ’ї: консерватизм vs. модернізм. За оцінками, “старі” ченці — “бунтівники Афону”, але їхня аскеза (без комфорту) привертає симпатії радикалів.

Цей конфлікт триває понад 50 років і лишається невирішеним, відображаючи напругу між традицією та авторитетом.

Архітектура

Монастир Есфігмен розташований на вузькій прибережній смузі, стиснутій між трьома пагорбами та морем, що зумовило його компактну, майже фортечну планувальну структуру. Загальний вигляд обителі — це замкнутий прямокутник (приблизно 100 × 80 м) з високими кам’яними мурами XIV–XVIII ст., укріпленими контрфорсами та чотирма кутовими вежами. З моря монастир виглядає неприступною фортецею: стіни піднімаються прямо від скелястого берега, а над ними височіють свинцеві куполи собору та дзвіниця.

Собор (Кафолікон) Вознесіння Господнього

Побудований у 1806–1810 рр. на місці старішого храму XIII–XIV ст.
Класичний афонський хрестово-купольний тип з нартексом (літі), екзонартексом та боковим портиком на півдні.
Вісім свинцевих куполів: центральний більший, сім менших розташовані по периметру.
Розміри: довжина 28 м, ширина 16 м, висота центрального купола ~25 м.
Фасади прості, без надмірного декору: білені стіни, арочні вікна, карнизи з зубчиками.
Внутрішній простір розділений двома рядами по чотири мармурові колони, що підтримують склепіння.
Іконостас — різьблений дерев’яний, позолочений, висотою 5 м (робота майстра Луки, початок XIX ст.).
Стінопис 1811–1841 рр. (іконописці Веніямин, Захарія, Макарій) — одна з найкращих афонських робіт початку XIX ст.

Дзвіниця

Окремо стояча, чотириярусна, 28 метрів заввишки.
Побудована в 1820–1821 рр. на місці старішої.
Найбільший дзвін відлито в 1834 р. у Росії (вага 2,5 тонни).

Трапезна (рефекторій)

Одна з найстаріших збережених споруд — XVI–XVII ст.
Розташована навпроти собору, Т-подібна форма.
Довжина головного залу — 25 м, ширина — 9 м.
Стіни розписані фресками XIX ст. (сцени Страшного Суду, Таємної Вечері).
Мармурові столи та лавки вздовж стін, амвон для читання житій під час трапези.

Крила келій

Північне крило (XVII–XIX ст.) — чотириповерхове, з дерев’яними балконами-галереями (так звані «харміджі»).
Південне та західне крила — триповерхові, з аркадами на першому поверсі.
Східне крило виходить прямо до моря — тут розташований арсанас (пристань) та рибальський склад.

Внутрішні та зовнішні каплиці (всього 13)

Всередині монастиря (8, всі без стінопису):

Введення Богородиці в Храм (південний вхід)
Успіння Богородиці
Святих Архистратигів Михаїла і Гавриїла
Св. Іоанна Предтечі
Св. Миколая
Св. Димитрія
Святих Безсрібників
Всіх Святих

Зовні монастиря (5):

Печера-паракліс св. Антонія Печерського Київського (на горі Самарія, 20 хв. підйому, з чудовим видом на море)
Св. Георгія
Св. Трійці
Св. Харлампія
Св. Іоанна Богослова

Інші важливі споруди

Бібліотека — на другому поверсі північного крила, дерев’яні полиці XIX ст.
Гостьовий дім (архондарік) — біля головних воріт, з дерев’яними балконами та видом на море.
Фонтан святой води — за собором, шестикутний мармуровий, 1818 р.
Водяний млин та оливковий прес — збереглися з XIX ст., зараз не діючі.
Захисні стіни та башти — найстаріші частини датуються XIV ст., пізніше надбудовані.

Загальне враження

Есфігмен — один з найбільш «фортечних» монастирів Афону: вузький, вертикально розвинений, з мінімальним зовнішнім декором, але з дуже багатим внутрішнім оздобленням собору та трапезної. Через своє розташування обитель здається врізаною в скелю — море буквально омиває її фундаменти, а з півночі та півдня височіють круті схили. Це ідеально відображає назву монастиря — «стиснутий», «обмежений».

Святині, Реліквії та Святі Предмети

Монастир Есфігмен — скарбниця афонських святинь, з реліквіями V–XI ст., пов’язаними з Христом, Богородицею та святими. Бібліотека містить 372 рукописи (75 пергаментних, включаючи Мінологій №14 з 80 мініатюрами, що ілюструють життя святих) та ~8000 друкованих книг (2000 в основній, 6000 на другому поверсі північного крила). Ризниця тимчасово в нартексі собору через конфлікти; культурні скарби включають хрести, книги, ризи.

1. Головні реліквії (зберігаються на престолі собору та в ризниці)

Частка Животворчого Хреста Господнього у великому золотому хресті V ст., який традиція приписує імператриці святій Пульхерії. Розмір хреста ≈ 30 × 18 см, прикрашений коштовними каменями та перлами. Під час поклоніння багато паломників відчувають тепло, що виходить від реліквії.
Стопа святої Марії Магдалини (ліва нога повністю) Найшанованіша мощова реліквія монастиря. Зберігається в срібній позолоченій раці XIX ст. з написом грецькою. Від мощей виходить тонкий аромат миро (особливо помітний 22 липня та в неділю Мироносиць).
Частка мощей святителя Григорія Палами Права рука (кістки долоні та зап’ястя). Привезена з Фессалонік у 1980-х роках. Шанується як пам’ять про ігуменство святителя в Есфігмені (1335–1336).
Голова святого Антонія Веррійського (II ст.) та частки мощей мученика Анастасія Перського.
Губа, якою торкалися до губ Спасителя під час Хресних мук, та китиця від ризи Пресвятої Богородиці.
Намет імператора Наполеона Бонапарта (3,05 × 2,80 м) Червоний шовк з вишитими золотими орлами. Подарований патріархом Григорієм V у 1815 р. На Вознесіння розгортається як балдахін над головними дверима собору.

Ікони та Чудеса

Богородиця Арсаніотісса («Від Причалу») — головна святиня монастиря XIX ст., розмір 70 × 50 см, срібний позолочений оклад 1893 р. Чудо 6 грудня 1892 р.: під час страшного шторму ікона, що стояла на пристані, сама піднялася в повітря і пролетіла 300 метрів до собору, врятувавши рибалку, якого хвилею змило з човна. Відтоді щороку 6 грудня звершується хресний хід до пристані, освячення моря і винесення ікони.
Богородиця Елеуса («Милуюча») робота майстра Луки, початок XIX ст. Під час сутичок 2006 р. ікона потекла миром і сльозами (є фотографії та відеозаписи). Зараз зберігається в кіоті праворуч від царських врат.
Мозаїчна ікона Спасителя (Влахернітська) XI ст. розмір 15 × 7 см — одна з трьох збережених на Афоні мозаїчних ікон такої давнини. В окладі вмонтовані частинки мощей апостолів Петра і Павла, св. Стефана Первомученика та ін.
Святий Миколай Чудотворець з житієм під іконою написана сцена порятунку корабля (XIX ст.). Шанується моряками та рибалками Афону.
Святий Іоанн Предтеча «в камені» рідкісна іконографія: немовля Іоанн з матір’ю Єлизаветою ховається в розколеній ангелом скелі від воїнів Ірода.

3. Найвідоміші чудеса Есфігмену

1531–1534 рр. — захист від сарацинських піратів Хрест Пульхерії викликав густий туман; піратські кораблі розбилися об скелі, а монастир залишився неушкодженим.
6 грудня 1892 р. — перенесення ікони Арсаніотісса Під час шторму ікона пролетіла від пристані до собору і врятувала рибалку, який вже тонув. Свідки (більше 20 ченців) склали офіційний акт, який зберігається в архіві монастиря.
1948 р. — порятунок монастиря від пожежі Коли вогонь підійшов до стін, ченці винесли ікону Арсаніотісса — вітер різко змінив напрямок, і вогонь обійшов обитель.
2005–2006 рр. — мироточення і сльозоточення ікони Елеуси під час найгострішої фази конфлікту з Константинополем. Сльози текли 9 днів поспіль. Фото і відео є у відкритих джерелах.
Сучасні свідчення (2010–2025) Багато паломників повідомляють про зцілення від онкології, безпліддя, депресії після молитви біля мощей Марії Магдалини та ікони Арсаніотісса. У монастирському синодику записано більше 40 таких випадків за останні 15 років.

4. Де саме можна поклонитися святиням (станом на 2025 рік)

Через конфлікт святині знаходяться у братії, що утримує монастир (так звані «зеалоти»).

На престолі собору завжди лежать: Хрест Пульхерії, мозаїчна ікона Спасителя, мощі Марії Магдалини.
Ікона Арсаніотісса — праворуч від царських врат.
Ікона Елеуси — в кіоті біля південних дверей собору.
Намет Наполеона вивішується тільки на Вознесіння.

Есфігмен залишається одним з найбагатших на чудотворні святині монастирів Афону, і, незважаючи на зовнішній конфлікт, благодать святинь, за свідченням тисяч паломників, діє незмінно.

Аналіз Опису Василя Григоровича-Барського

Василій Григорович-Барський (1701–1747), український мандрівник, паломник і художник з Києва, відвідав Афон двічі: у 1725–1726 та 1744–1745 рр. Його “Подорожі” (видані 1885–1887 рр.) — унікальний документ з детальними описами та ескізами 20 монастирів, включаючи Есфігмен. Барський, “самоосвічувач” Київської духовної академії, фіксував архітектуру, побут, реліквії та культуру з точністю, що перевершує тогочасні описи. Том 3 присвячено Афону з малюнками монастирів.

Для Есфігмену Барський описує обитель як “вузьку фортецю біля моря, стиснуту трьома пагорбами”, підкреслюючи її ізоляцію та красу: “Монастир стоїть на скелі, омиваній хвилями, з високими мурами та вежами, ніби замок, що захищає від піратів”. Він зазначає 30–40 ченців, переважно греків, і описує собор як “темний, але пишний, з іконостасом, вкритим золотом”. Барський згадує реліквії, як Хрест Пульхерії, та побут: “Ченці живуть у спільноті, моляться ночами, годують паломників рибою з власної рибальської лодки”.

Цитата з Барського (переклад з російського видання 1887 р.): “Есфігмен — обитель стиснута, але благодатна; її стіни, побудовані в XIV столітті, стоять непохитно, а в церкві зберігається хрест імператриці Пульхерії, від якого йде тепло, як від Животворчого Древа”. Він критикує занепад через османів: “Багато руїн від пожеж, але дух святий не згас”.

Ескізи Барського: Малюнки (збережені в Національній академії наук України, Київ) — перші візуальні фіксації. Ескіз монастиря показує прямокутний комплекс з вежами, собором у центрі, монастирським портом і пагорбами; деталі включають балкони, арки та море. Інший рисунок — інтер’єр собору з іконостасом і фресками. Ці ескізи (розмір ~15×20 см, туш та олівець) цінні для реконструкції, бо фіксують стан XVIII ст. до реставрацій. Для сайту: вставте скановані зображення з alt=”Ескіз монастиря Есфігмен Григоровичем-Барським 1745 р.”.

Барського опис вплинув на сприйняття Афону в слов’янському світі, підкреслюючи його як центр ісихазму та оплот православ’я.

Координати та Розташування

Координати: 40°21′10″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. (гтьютти: https://goo.gl/maps/Esphigmenou). Розташований за 3 км східніше Хіландару, біля моря; доступ тільки для чоловіків-паломників (віза на 4 дні).
Побут: Кеніобійне життя; ~40 ченців. Паломники: молитви, трапези з рибою, прогулянки до печери Антонія.

Храмові Свята та Відзначення

Храмові свята Есфігмену слідують афонським традиціям: веспери, всенощні бдіння, літургія, хресні ходи, трапези з рибою/вином, підняття прапорів, гостинність паломникам. Головні святкування — з процесіями реліквій.

Головне Свято: Вознесіння Господнє (четвер 40-го дня після Пасхи): Всенощна, хресний хід до джерела за собором для малого освячення води, благословення; розгортання намету Наполеона над входом як балдахін; літургія з читанням Діянь апостолів; трапеза з афонськими стравами; у 2019 р. святкували в Кариєс з пишністю, але через конфлікти “старі” братія проводять окремо.
Свято Всесвятих Есфігмену (субота після П’ятидесятниці): Вшанування св. Антонія Київського з процесією до його печери; всенощна з читанням житія; трапеза з згадкою засновників; включає молитви за всіх афонських святих.
Свято Св. Тимофія Есфігменського (преставлення мученика, дата варіюється, часто взимку): Всенощне бдіння з акафістом; літургія біля мощей; хресний хід; святкування мученика XIV ст., вбитого за православ’я; трапеза з пісними стравами.
Введення Богородиці (21 листопада): У часовні Богородиці; веспери, літургія з процесією ікони Арсаніотісса; освячення оливи; гостинність паломникам.
Архангелів Михаїла та Гавриїла (8 листопада): У архангельській часовні; всенощна з акафістом; хресний хід; молитви за захист від єресей.
Інші: 6 грудня (чудо Арсаніотісса): Щорічна служба біля ікони з процесією до пристані; благословення моря; трапеза з рибою; згадка чуда 1892 р.

Інша Важлива Інформація

Інша Важлива Інформація про Монастир Есфігмен на Афоні

Монастир Есфігмен, як один з найдавніших і найконфліктніших афонських обителей, привертає увагу не лише своєю історією та святинями, але й сучасними подіями, пов’язаними з паломництвом, культурним спадком та триваючим конфліктом. Нижче наведено ключові аспекти, що доповнюють попередні довідки, з акцентом на події 2025 року, побут, паломницькі особливості та культурні деталі. Інформація базується на актуальних джерелах станом на грудень 2025 року.

1. Сучасний Конфлікт та Події 2025 Року

Конфлікт між “старою” братією (заснована на принципах “Православ’я або смерть”, визнана схизматичною) та “новою” братією (визнана Вселенським Патріархатом і Святою Горою) продовжує загострюватися. “Стара” братія (~80–110 ченців) утримує будівлі монастиря без електрики та зовнішніх постачань, виживаючи на власному виробництві (оливки, риба, городина). “Нова” братія (~23 ченці) базується в конакі (гостьовому будинку) в Карієсі та активно лобіює повернення.

Ключові інциденти 2025 року:

22 травня 2025 р.: Напад на ченців “нової” братії. Під час прибирання клумби двоє осіб у рясах (підозрювані з “старої” братії) побили ченця, спричинивши травму голови. Постраждалий госпіталізований у Медичний центр Афону, згодом — у Салоніках (різані рани обличчя та тіла). Інцидент стався попри судові рішення про виселення “старих” ченців.
8 липня 2025 р.: Загрози вбивством ігумену Варфоломію. Невідомі залишили листа з погрозами на дверях конакі “нової” братії в Карієсі (100 м від поліції та Священної Епістасії). Лист містив образи Патріарха Варфоломія та прямі погрози вбивством, якщо ігумен не залишить посаду. Поліція розслідує як терористичний акт.
Червень–липень 2025 р.: Інтерв’ю ігумена Варфоломія. У розмові з The National Herald архімандрит Варфоломій описав блокаду (заморожені рахунки, обхідні постачання), плани грецького уряду на рейд для арештів та закликав грецько-американську громаду підтримати верховенство закону на Афоні.
Грудень 2025 р.: Реакція на екуменічні події. Монастир випустив відкритий лист проти “спільних заяв” Патріарха Варфоломія та Папи Римського, називаючи це “паноюзією окупеманізму”. “Стара” братія підкреслила свою позицію проти екуменізму, посилаючись на символізм подій як на “високий момент паноїзму”.

Грецька держава виконала рішення щодо майна поза Афоном (виселення з Ієріссоса та Неа Рода), але всередині Гори — затримки. Верховний суд 2020 р. підтвердив передачу майна “новій” братії, але “старі” ченці тримають позиції, посилаючись на канони проти “єретиків”.

2. Паломництво та Відвідування

Доступ для паломників: Тільки чоловіки (віза на 4 дні через Священну Епістасію в Карієсі). Через конфлікт відвідування обмежене: “нова” братія приймає в конакі в Карієсі (тел. +30 23770 23796, поштова адреса: 63087 Каріес, Свята Гора Афон). “Стара” братія не приймає паломників, але дозволяє молитву біля стін. Рекомендовано групові поїздки з Ієріссоса (3 год. катером до пристані, +20 хв. пішки).
Паломницькі тури 2025 р.: Активні поїздки з України (наприклад, через Mouzenidis Travel: 5 днів/4 ночі з авіаперельотом з Києва, фокус на афонських монастирях, включаючи Есфігмен). Ціни від 500–800 €, з акціями до 10 січня 2026 р. (подарунок — пояс Богородиці при купівлі афонських виробів).
Візит митрополита Епіфанія (10 жовтня 2025 р.): Предстоятель ПЦУ відвідав монастир з українською делегацією, наголосивши на зв’язку з прп. Антонієм Печерським (подвизався в печері на горі Самарі). Архімандрит Варфоломій привітав гостей, відзначивши єдність з ПЦУ. Візит включав молитви та обговорення відбудови української келії Святих Архангелів (Фалакру) при монастирі Пантократор.

3. Побут та Економіка Монастиря

Чисельність братії: “Стара” — 80–110 ченців (кенобійний статут, строгий ісихазм); “нова” — 23 ченці. Побут аскетичний: молитви ночами, спільні трапези з рибою з власної пристані, городиною та оливками. Без електрики в основних будівлях (використовують сонячні панелі та генератори).
Економіка: Володіння землями в Халкідіках та Молдавії (волоські пожертви XVI ст.). Доходи від продажу оливкової олії, вина, афонських ікон та ручних виробів (через Каріес). У 1818 р. монастир мав судно 35 т, яке використовувалося для торгівлі; нині — рибальські човни. Бібліотека: 372 рукописи, 8000 книг (включаючи Мінологій №14 з 80 мініатюрами).
Зв’язок з слов’янським світом: З XIV ст. — сербські хрисовули Стефана Душана; з XVII ст. — російські пожертви (Олексій I дозволив сбір милостині). Сьогодні — паломники з України, Сербії, Росії.

4. Культурне та Символічне Значення

Ієрархія та статус: 18-те місце серед 20 афонських монастирів (група з Великою Лаврою, Дохіаром, Ксенофонтом). Назва “Есфігмен” — від “σφιγγω” (стискати), символізує стиснутість між пагорбами та морем, або “тугий пояс” засновника.
Внесок у культуру: У XIX ст. — іконописна школа ігумена Луки. Монастир підтримав грецьких повстанців у Македонській боротьбі (початок XX ст.) та Війні за незалежність (1821–1832 рр., використовувався як казарми османами).
Символіка в сучасності: Обитель — оплот антиекуменізму, з чорними прапорами “Православ’я або смерть”. У X (Twitter) активно обговорюється: від поезії прп. Паїсія (який прийняв постриг в Есфігмені 1957 р.) до критики екуменічних подій.

Saint Athos