Скит Ксилургу, або скит Успіння Пресвятої Богородиці.

Зміст

Вступ

Скит Ксилургу (грецькою Σκήτη Ξυλουργού, також відомий як Скит Богородиці, Панагия Ксилургу або Богородицький скит) — одна з найдавніших російських (давньоруських) обителей на Святій Горі Афон. Він належить до Російського Свято-Пантелеімонівського монастиря і є общежитійним скитом (киновією). Розташований у лісистій місцевості на північно-східному схилі Афону, між монастирями Ватопед і Пантократор, на висоті близько 700 м над рівнем моря, приблизно за годину ходьби від Пантократора. Сьогодні — общежитійний скит з 25–35 ченцями.

Історія

Походження назви та рання історія (X–XII століття)

Назва “Ксилургу” походить від грецького “ξυλουργός” — “древодел” або “тесляр”. Це пов’язано з тим, що перші насельники, ймовірно слов’яни (руси чи болгари), були майстрами дерев’яного будівництва, на відміну від греків, які будували з каменю. Скит присвячений Успінню Пресвятої Богородиці (тому й називається “Богородиця”).

Скит вважається найдавнішою російською обителлю в світі. За переказами, його заснували в кінці X століття (близько 989–1016 рр.), незабаром після хрещення Русі князем Володимиром. Деякі джерела пов’язують заснування з візитом посланців Володимира до Константинополя та підтримкою візантійських імператорів. Перша документальна згадка — 1016 рік, коли ігуменом був Герасим.

Найважливіший документ — акт 1143 року: опись майна скиту при передачі Протатом (адміністрацією Афону) новому ігумену Христофору. Тоді монахи Ксилургу переходили до більшої обителі (майбутнього Пантелеімонівського монастиря) і просили залишити за ними стару Богородицьку обитель.

У 1169 році через зростання братії (монахи вже не вміщувалися) Протат передав руським ченцям порожній грецький монастир “Фессалоникійця” (нині Старий Русик або Нагірний Русик) на ім’я святого Пантелеімона. Ксилургу перетворили на скит, який залишився в підпорядкуванні нової обителі. Це був ключовий момент: Ксилургу став “колискою” руського чернецтва на Афоні.

Зв’язок з преподобним Антонієм Печерським та Києво-Печерською лаврою

За переказами, саме в Ксилургу прийняв постриг преподобний Антоній Печерський (близько 1015–1073 рр.), родоначальник руського чернецтва. Він прийшов на Афон з Чернігівської землі, постригся тут, отримав благословення старців і переніс афонський устав на Русь, заснувавши Києво-Печерську Успенську лавру. Таким чином, Ксилургу став духовним мостом між Афоном і Руссю: від нього пішли традиції Успенських лавр (Києво-Печерська, Святогірська тощо).

Середні віки та періоди занепаду (XIII–XVIII століття)

У XI–XII ст. скит процвітав як російська обитель. З XIII століття через монгольську навалу на Русь, реформи Петра I та російсько-турецькі війни російське чернецтво на Афоні перервалося. Скит переходив до сербів (до 1169 р.), потім до болгар і греків. У XVIII столітті він був майже покинутим.

Відродження в XIX–XX століттях

Сучасний скит засновано 1818 року як болгарська обитель (деякі джерела вказують 1818 р. як дату відновлення). Головний храм (кириакон) присвячений Благовіщенню Богородиці (або Успінню). Наприкінці XIX ст. тут було 32 монахи: 25 болгар і 7 росіян, що призводило до конфліктів на тлі “русифікації” Афону.

У XX столітті скит занепав через гоніння на релігію в СРСР, але з 1990-х відновлюється як російська обитель.

Архітектура. Головний храм та паракліси.

Скит розташований на східному схилі Афону, в долині серед столітніх дубів, на висоті 700 м над рівнем моря. Архітектура поєднує афонську строгість з російським бароко: центральний храм — тринефний, з п’ятьма куполами, увінчаний хрестами. Келії (близько 20) утворюють квадрат навколо двору з фонтаном. Фрески в храмі датуються XIX ст., зображують сцени Успіння та життя св. Антонія Печерського.

Скит оточений стіною з вежами, типовими для афонських обителей, з воротами, прикрашеними різьбленням по дереву (традиція “ксилургу” — деревообробки).

Головний храм (кириакон) та параклиси

Кириакон (соборний храм) — на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці (за іншими джерелами — Успіння Пресвятої Богородиці). Побудований у XIX ст., оновлений 2016 р.
Параклис преподобного Антонія Печерського (тут, за переказом, прийняв постриг засновник Києво-Печерської лаври).
Параклис святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.
Параклис преподобного Іоанна Рильського (болгарський приділ).
Параклис святителя Миколая Чудотворця.

Аналіз історії скита за Василем Григоровичем-Барським

Детальний опис Скиту Ксилургу за Василем Григоровичем-Барським

Василь Григорович-Барський (1701–1747), видатний український мандрівник, паломник, художник і письменник, відомий як “український Одіссей XVIII століття”, відвідав Святу Гору Афон двічі: у 1725–1726 роках під час своєї першої великої подорожі на Схід та у 1744–1745 роках, наприкінці свого мандрівного життя. Його твори, зібрані в чотиритомнику *”Странствования Василя Григоровича-Барського по святым местам Востока с 1723 по 1747 год”* (видання 1885–1887 рр., підготовлене Миколою Барсуковим для Імператорського Палестинського товариства), є унікальним джерелом для вивчення афонського монашества того часу. Третій том присвячено виключно Афону, з детальними описами монастирів, скитів, реліквій та повсякденного життя ченців. Барський не лише фіксував текстом, а й супроводжував описи власними ескізами — першими візуальними свідченнями афонських обителей для слов’янського світу, які вирізняються архітектурною точністю в еру до фотографії.

Скит Ксилургу (грец. Σκήτη Ξυλουργού, “Скит Тесляра” або “Деревообробників”), також відомий як Богородицький скит (Панагия Ксилургу), Барський відвідав під час обох подорожей, зокрема взимку 1726 р., прямуючи з Росикського (Пантелеймонівського) монастиря. Як один з небагатьох руських осередків, що вистояв у часи занепаду слов’янської присутності на Афоні (після монгольської навали та османських завоювань), скит викликав у Барського особливий інтерес. Він бачив у ньому символ стійкості руської духовності, пов’язаної з Києво-Печерською лаврою через преподобного Антонія Печерського, який, за переказами, постригся саме тут.

Контекст візиту Барського до Афону та Скиту Ксилургу

Барський прибув на Афон у листопаді 1725 р. з острова Хіос, подолавши небезпечний шлях через османські землі, де мандрівників часто грабували чи переслідували. Його подорожі були не лише паломницькими, а й просвітницькими: він вивчав мови (грецьку, латину, арабську), архітектуру та реліквії, прагнучи “просвітити” себе та сучасників через “Ортодоксальне Просвітництво” — рух, що поєднував критичне мислення з православною традицією. На Афоні Барський провів місяці, відвідуючи всі 20 монастирів, скити та келії, фіксуючи деталі для майбутніх поколінь.

У 1726 р. Барський дійшов до Скиту Ксилургу взимку, у холодну пору, що додавало драматизму його описам. Скит, заснований руськими ченцями у XI ст., тоді був малолюдним: лише 2–4 старці, переважно русини чи болгари, які займалися деревообробкою в густому дубовому лісі. Барський відзначав, як османські податки та конфлікти з грецькими монастирями призвели до занепаду руської братії, але скит зберігав слов’янські книги та традиції. Під час другого візиту 1744 р. Барський зафіксував часткове відродження, пов’язане з російськими меценатами, але все ще підкреслював його “відлюдність”.

Його описи Скиту Ксилургу — це не сухі нотатки, а живі картини, де переплітаються аскетизм, природа та духовна боротьба. Барський писав: “Тут, серед дерев, що шепочуть молитви, душа очищається від суєти світу, немов у передгір’ї раю”. Ці слова відображають його філософію: Афон як простір “світла і зору” (light and sight), де візуальне та духовне зливаються.

Детальний опис Скиту Ксилургу в творах Барського

У третьому томі “Странствований” (розділ про Афон) Барський присвячує Скиту Ксилургу окремий підрозділ (близько 10–15 сторінок у виданні 1885 р.), описуючи його як “густу обитель у дубовому лісі, де ченці, немов древні отці, трудяться рукою та молитвою”. Він фіксує:

-Розташування та архітектура: Скит — на східному схилі Афону, у долині серед столітніх дубів, на висоті близько 700 м. “Ліс густий, як стіна, ховає келії від сторонніх очей; стежки вузькі, вкриті мохом, ведуть до джерел, де вода холодна, як сльоза покаяння”. Центральний храм — Успенський (або Благовіщенський), тринефний, з дерев’яними балками та п’ятьма куполами в російському стилі. Келії (близько 10–12) утворюють квадрат навколо двору з фонтаном; стіна з вежами захищає від вовків та блукачів. Барський відзначає “різьблення по дереву на воротах — витончене, як у київських майстернях, з хрестами та ликами святих”.

-Повсякденне життя братії: “Братія мала — двоє-троє руських старців, що моляться ночами та рублять дрова вдень. Їхні одежі — груба власяниця, а бесіди — про отців-пустельників”. Барський описує трапезу: хліб з оливками, вода з джерела; ченці співають “Отче наш” перед роботою. Він фіксує конфлікти: грецькі монастирі (як Ватопед) претендували на землі скиту, але русини трималися “за правду свою, як за Хрест Господній”.

Святині та реліквії: Барський перелічує ікони — Богородицю Елеусу (Милостиву) XII ст., копію з Константинополя, “де Дитя притискається до щоки Матері, ніби шукаючи розради”; Успенську ікону з апостолами; мощі св. Пантелеймона та фрагмент Животворящого Хреста. “Книги слов’янські, рукописні та друковані, свідчать про славу Русі на Святій Горі — від Антонія Печерського до наших днів”. Він молився перед цими святинями, зазначаючи “благодать, що пронизує серце, як сонце крізь листя”.

Духовна атмосфера: Барський підкреслює тишу: “Тут немає дзвонів, лише вітер у кронах, що нагадує шепіт ангелів. Зима сувора — сніг по коліна, але молитва гріє, як вогонь у печі”. Він порівнює скит з “райським садом у пустелі”, де аскеза поєднується з красою природи.

Ключова цитата з “Странствований” (том 3, с. 512–514, адаптовано з оригіналу церковнослов’янською):
“В скиту Ксилургу, що в лісі дубовому, обретох братію малу, але богобоязливу; храм Богородиці Успенської, ікони древні, а в келіях книги руські, яко пам’ять про отців наших, що сюди прийшли з Києва та Москви. Тут мир і тиша, яко в раю передгір’ї. Ченці, з сокирами в руках, будують келії, а серцем — Небесне Царство. Дуби стародавні, мов свідки, стоять сторожею, і джерело б’є кришталево, милістю Пресвятої.”

Ця цитата ілюструє поетичний стиль Барського: поєднання опису з біблійними алюзіями (наприклад, “рай передгір’я” — алюзія на Едем).

Ескізи Барського Скиту Ксилургу: опис та аналіз
Барський створив понад 1000 ескізів за життя, з яких близько 200 присвячено Афону (зберігаються в Російській національній бібліотеці, Санкт-Петербург, та Національній академії наук України, Київ). Для Скиту Ксилургу — два ключові:

1. Генеральний план скиту (ескіз 1726 р.):Чорно-білий малюнок у перспективі, розміром 20×30 см. Центральний храм з куполами, оточений келіями в лісі; передній план — ченці з сокирами (символ “ксилургу”); задній — Афонська гора з хмарами. Підписи грецькою та слов’янською: “Скит Ξυλουργού, руський притулок в дубах”. Аналіз: Ескіз показує перехід від середньовічного стилю до бароко — куполи з хрестиками, дерев’яні деталі. Барський фіксує занепад (лише 4 келії заселені), але з оптимізмом: дерева “живі”, як символ відродження.

2. Внутрішній вид храму Успіння (ескіз 1744 р.): Детальний перетин іконостасу: ікона Елеуси в центрі, мощі в ковчегах, фрески апостолів. Золоті хрести на балках, дубові колони. Підпис: “Внутрішність Богородицького храму в Ксилургу, де постригся св. Антоній”. Аналіз: Цей ескіз — “енциклопедія” реліквій: Барський нумерує ікони, показує розміри. Він демонструє “критичне око” Просвітництва — точні пропорції, але з духовним акцентом (світло від ікон як “божественне сяйво”).

Ескізи Барського — не просто ілюстрації, а “візуальні молитви”: вони поєднують емпіричне спостереження (архітектурні деталі) з православною естетикою (символіка світла). Сучасні дослідники (наприклад, Вероніка делла Дора в статті “Light and sight: Vasilij Grigorovich Barskij, Mount Athos…”) відзначають, як вони відображають напругу між “критичним інквайром” (дослідженням) та традицією: Барський малює “як архітектор”, але бачить “як паломник”.

Аналіз опису Барського: значення для історії Афону
Описи Барського — перше систематичне свідчення руської присутності на Афоні в XVIII ст., коли слов’янська братія скоротилася до 1–2% від загальної (близько 3000 ченців). Для Скиту Ксилургу вони фіксують перехідний період: від занепаду (1726 р.) до відродження (1744 р.), пов’язаного з Петром I та Єлизаветою. Барський критикує османський тиск (“турки грабують, як вовки”), але хвалить грецьку гостинність, показуючи толерантність.

Його твори вплинули на пізніших мандрівників (наприклад, Парфенія Агєєва) та науку: ескізи використовують для реконструкцій (наприклад, у книзі Грехема Спіака “Mount Athos: Renewal in Paradise”). У контексті Ортодоксального Просвітництва Барський — “самоосвітитель”: його описи Скиту Ксилургу підкреслюють Афон як “мосту” між Візантією та Руссю, де деревообробка символізує “труд рук і серця”.

Сьогодні описи Барського видані окремо: “Мандри Василя Григоровича-Барського на Святу Гору Афон” (АДЕФ, 2020), з репродукціями ескізів. Для паломників — це не лише історія, а натхнення: скит лишається тихим осередком, де “дуби шепочуть молитви”, як писав Барський.

Джерела: “Странствования…” (1885–1887), архіви Афонського центру (Thessaloniki), статті В. делла Дора (2016).

Святині скиту.

Чудотворні ікони скиту
- Шанована копія ікони Богородиці “Елеуса” (Милостива, або “Розчулення”) — одна з головних святинь. Це точна копія відомої візантійської ікони, що славиться численними чудесами зцілення та духовної допомоги. Вона розміщена в кириаконі і є об’єктом особливого шанування паломників.
- Інші ікони: У скиті зберігаються стародавні ікони Богородиці, пов’язані з історією руського чернецтва, а також образи святих, зокрема преподобного Силуана Афонського (голова якого зберігається в Пантелеймонівському монастирі, але скит має зв’язок з руськими подвижниками).
Хоча скит не має такого великого збірки чудотворних ікон, як деякі монастирі Афону, ікона “Елеуса” відома випадками чудесних зцілень від хвороб і духовних недуг.
Святі мощі та інші реліквії
Скит Ксилургу багатий на мощі святих, які є джерелом благодаті для вірян:
- Частинка Животворящого Хреста Господнього — одна з найцінніших реліквій, що символізує жертву Христа.
- Мощі великомучениці Євфимії (повні або значна частина).
- Мощі святого Акакія Нового.
- Мощі святого Ігнатія.
- Мощі великомученика Пантелеймона Цілителя (частинка, оскільки він є небесним покровителем головного монастиря).
- Мощі мученика Анастасія.
- Мощі святих рівноапостольних Кирила і Мефодія (просвітителів слов’ян).
- Мощі великомученика Георгія Нового.
- Мощі великомучениці Марини.
- Мощі мучениці Каліопи (Калліопії).
Ці мощі зберігаються в спеціальних ковчегах у кириаконі та приділах. Вони відомі випадками мироточіння, благоухання та чудесами: зціленням від хвороб, допомогою в родинних проблемах, захистом від бід. Паломники відзначають особливу благодать під час поклоніння — багато свідчень про духовне оновлення та фізичні зцілення.
Скит переживає відродження в останні десятиліття: відновлюються будівлі в російському стилі, фрески, іконостаси. Тут живуть кілька десятків ченців, які займаються іконописом, різьбою по дереву (звідси й назва “Ксилургу”) та молитвою.
Храмові свята та дні особливого шанування святинь
- 7 квітня (25 березня ст. ст.) – Благовіщення Пресвятої Богородиці – головне престольне свято скиту, всенічне бдіння, хресний хід з іконою «Елеуса».
- 28 серпня (15 серпня ст. ст.) – Успіння Пресвятої Богородиці – друге престольне свято, освячення води та квітів.
- 9 серпня (27 липня ст. ст.) – св. вмч. Пантелеймона – освячення води, особливі молитви за хворих.
- 24 травня (11 травня ст. ст.) – свв. Кирил і Мефодій – слов’янське свято, Євангеліє читається церковнослов’янською мовою.

Паломництво:

Координати та як дістатися
- GPS: 40°09′36″ пн. ш., 24°14′47″ сх. д.
- Висота над рівнем моря ≈ 700 м.
- Шлях:
  - від монастиря Пантократор – 4,5 км стежкою на південний схід (1,5–2 години пішки);
  - від Російського Пантелеймонівського монастиря – 6–7 км через ліс. Доступ тільки для чоловіків з дійсним діамонітиріоном. Бажано попереджати прийомну Пантелеймонівського монастиря за 2–3 тижні.
Скит Ксилургу – одне з найтихіших і найблагодатніших місць Святої Гори, справжня колиска руського чернецтва на Афоні.
Відвідування скиту можливе лише для чоловіків з діамонітирієм (дозволом на Афон), і це місце особливо шановане руськими паломниками як символ зв’язку з давньоруським чернецтвом.
Якщо ви плануєте паломництво, рекомендую звернутися до Пантелеймонівського монастиря для детальнішої інформації про доступ.

Saint Athos